Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я від 13 квітня 2007 р. N 178-р Київ

Про схвалення Концепції реформування
системи соціальних послуг

1. Схвалити Концепцію реформування системи соціальних послуг, що додається.

2. Мінпраці розробити та подати у грудні 2007 р. Кабінетові Міністрів України проект плану дій з реалізації Концепції, затвердженої цим розпорядженням, на період 2008-2012 років.

3. Центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським держадміністраціям подати у двомісячний строк Мінпраці пропозиції щодо реформування системи соціальних послуг та фінансові розрахунки пов'язаних з цим витрат. Прем'єр-міністр України В.ЯНУКОВИЧ
Інд. 26

СХВАЛЕНО
розпорядженням Кабінету Міністрів України
від 13 квітня 2007 р. N 178-р

КОНЦЕПЦІЯ
реформування системи соціальних послуг

Загальна частина

Реформування системи соціального захисту населення з метою створення умов для досягнення високого рівня життя громадян, посилення цільової спрямованості соціальних програм, поглиблення адресності розпочалося з реформи пенсійного забезпечення та соціальних виплат. Наступний етап передбачає реформування системи соціальних послуг з метою підвищення якості таких послуг. Зазначене завдання сучасної соціальної політики спрямоване на посилення захисту конституційних прав та свобод громадян, забезпечення поваги до кожної людини, її гідності, толерантності та гуманізму. Надання якісних послуг не лише задовольняє фізичні, соціальні та культурні потреби окремої людини, але й сприяє формуванню і збереженню духовних цінностей у суспільстві.

Останнім часом спостерігається зростання кількості осіб, що потребують соціального захисту. Відповідно зростає потреба у збільшенні кількості соціальних послуг та їх видів. Багато з них надаються недержавними організаціями та закладами, є унікальні та інноваційні. Виникає необхідність упорядкування соціальних послуг, узагальнення кращого досвіду їх надання та створення системи соціальних послуг, що задовольнятиме потреби населення.

За останні 10 років прийнято понад 20 законів, якими встановлено державні гарантії щодо надання соціальної допомоги різним категоріям населення. Однак за цей час не було створено належної нормативно-правової бази для забезпечення гарантування та регулювання певного рівня якості соціальних послуг.

Існуюча державна система соціальних послуг орієнтована здебільшого на догляд у стаціонарних закладах, що не сприяє зміцненню родинних стосунків, ускладнює інтеграцію вразливих груп населення.

У закладах та установах не повною мірою використовується механізм управління якістю соціальних послуг, не проводиться оцінка ефективності та не відбувається вплив таких послуг на підвищення рівня життя особи, якій надаються соціальні послуги (далі - отримувач послуг). Така ситуація значною мірою спричинена відсутністю стандартів якості соціальних послуг. Законодавство визначає соціальний стандарт як сукупність норм і нормативів, що регулюють переважно розподіл ресурсів для надання соціальних послуг, але не дають можливості для проведення оцінки ефективності та впливу послуги на якість життя отримувача.

Централізований підхід до визначення потреби в соціальних послугах і формування мережі соціальних служб, закладів та установ зумовлює орієнтацію якості та обсягу таких послуг переважно на фінансові можливості бюджету, а не на потреби населення і не передбачає залучення отримувачів послуг та їх представників до планування і контролю за якістю наданих послуг. Відсутні методики проведення оцінки потреби у послугах як на рівні територіальної одиниці, так і на рівні закладу.

Слід відзначити недосконалість системи контролю. Відсутні механізми контролю за якістю соціальних послуг та дієві санкції за порушення їх якості (обов'язковому контролю підлягає лише використання фінансових ресурсів державними надавачами соціальних послуг відповідно до встановлених нормативів), а також механізми державного та незалежного моніторингу, оцінки ефективності діяльності соціальних служб та їх працівників.

З прийняттям Закону України "Про соціальні послуги" (966-15) розпочато активну роботу в напрямі регулювання надання соціальних послуг державними соціальними службами та організаціями. Статті 3 і 5 Закону України "Про соціальні послуги" (966-15) містять гарантії щодо дотримання стандартів якості суб'єктами, які надають соціальні послуги. Виникає потреба у створенні системи управління якістю соціальних послуг на державному, місцевому рівні та на рівні соціальних служб.

Добавлено (30.07.09, 6.04.34)
---------------------------------------------
В цілях реалізації положень Конституції (254к/96-ВР) і законів України щодо забезпечення соціального захисту громадян, доступності та якості соціальних послуг, запровадження нового ефективного механізму фінансування і управління системою соціальних послуг, підвищення рівня якості життя населення розроблено цю Концепцію, яка визначає етапи досягнення стратегічної мети - нової якості життя громадян, удосконалення системи соціального захисту населення шляхом створення системи якісних соціальних послуг і наближення їх до європейського рівня. Концепція ґрунтується на положеннях Конституції України ( 254к/96-ВР ), Законів України "Про соціальні послуги" ( 966-15 ) і "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" ( 2017-14 ).

Мета і основні завдання Концепції

Метою Концепції є реформування системи соціальних послуг для підвищення ефективності її функціонування та наближення до потреб отримувачів.

Основні завдання Концепції:

визначення основних засад і принципів функціонування та стратегічних напрямів реформування системи соціальних послуг;

удосконалення нормативно-правової бази щодо організації та функціонування системи соціальних послуг.

Цілі, завдання та основні принципи реформування системи соціальних послуг

Реформування системи соціальних послуг передбачається здійснити у напрямі підвищення їх якості, посилення адресності, підвищення ефективності та наближення до потреб отримувачів послуг.

Цілями реформування системи соціальних послуг є:

підвищення рівня якості соціальних послуг і наближення його до європейського;

упровадження механізму управління і регулювання системи соціальних послуг, що забезпечуватиме її постійне оновлення відповідно до потреб отримувачів.

Основні завдання реформи:

створення системи якісних соціальних послуг, яка б відповідала потребам різних груп населення, передусім людей, які опинилися у складних життєвих обставинах, шляхом модернізації існуючих і запровадження нових соціальних послуг;

удосконалення управління державними видатками на соціальні послуги з метою їх раціонального використання;

упровадження механізму, який стимулює надавачів соціальних послуг до постійного підвищення рівня якості таких послуг;

посилення ролі місцевого самоврядування у плануванні, фінансуванні та організації надання соціальних послуг;

удосконалення управління соціальними послугами, зокрема впровадження механізму регулювання системи соціальних послуг;

створення умов для розвитку ринку соціальних послуг шляхом розширення їх переліку, рівної участі на цьому ринку надавачів послуг усіх форм власності.

Реформування системи соціальних послуг проводиться цілеспрямовано, системно, відкрито і поступово, що потребує:

здійснення взаємоузгоджених послідовних заходів на державному і місцевому рівні, залучення до процесу реформування всіх суб'єктів організації та надання соціальних послуг;

забезпечення співпраці на засадах партнерства надавачів соціальних послуг усіх форм власності;

організації відповідного реагування надавачів послуг на нові вимоги у цій сфері;

належного забезпечення фінансовими, людськими, науковими та іншими ресурсами.

Система соціальних послуг повинна відповідати таким вимогам:

Добавлено (30.07.09, 6.04.50)
---------------------------------------------
1) орієнтованість на задоволення потреб отримувачів послуг.

Види, форми та обсяг соціальних послуг спрямовуються на надання допомоги у розв'язанні проблем і відповідають попиту на такі послуги, індивідуальним потребам людей, які опинилися у складних життєвих обставинах. Це забезпечується за принципами добровільності отримання соціальних послуг, можливості вибору закладу та місця отримання таких послуг, а також обов'язковим проведенням оцінки індивідуальних потреб, складенням і виконанням індивідуальних планів отримувача послуг;

2) адресність надання послуг.

Передбачає диференціацію надання соціальних послуг з урахуванням умов життя їх отримувача, адресне фінансування з місцевих бюджетів, закупівлю послуг або цільову соціальну допомогу отримувачу для оплати послуг обраного ним надавача послуг;

3) залучення отримувача послуг до розв'язання власних проблем.

Подолання споживацького підходу до отримання соціальних послуг, розвиток самостійності і активності отримувача послуг, його власних можливостей у розв'язанні проблем, що виникають;

4) децентралізація системи надання соціальних послуг.

Передбачає базування соціальних послуг на рівні громади, розукрупнення великих закладів і центрів, територіальне наближення надання послуг до місця проживання/перебування їх отримувачів для забезпечення збереження або відновлення соціальних зв'язків і родинних стосунків. Посилення ролі та відповідальності органів місцевого самоврядування за якість, фінансове забезпечення, обсяг, вибір надавача соціальних послуг;

5) створення для надавачів соціальних послуг усіх форм власності рівних умов на ринку таких послуг.

Забезпечення рівної конкурентоспроможності кожного з надавачів потребує вдосконалення нормативно-правової бази щодо можливості укладати контракти на надання соціальних послуг, стимулювання та регулювання діяльності комерційних організацій з надання соціальних послуг, а також удосконалення послуг та інфраструктури у державних закладах;

6) ефективність надання соціальних послуг.

Зазначена вимога передбачає підвищення ефективності управління бюджетними коштами. Зміст та організація соціальних послуг забезпечують найповніше задоволення індивідуальних потреб отримувачів послуг та спрямовані на досягнення позитивних змін в їх житті, сприяння інтеграції в суспільство, самовизначенню, особистісному та творчому розвиткові;

7) прозорість та підзвітність системи соціальних послуг.

Процеси планування, організації надання соціальних послуг, моніторингу їх якості відбуваються за участю всіх відповідальних структур, включаючи самих отримувачів та їхніх представників, із залученням громадського контролю та незалежних інспекцій, оприлюдненням результатів перевірок, інформуванням громадян про діяльність у сфері соціальних послуг;

8) забезпечення якості соціальних послуг.

Система забезпечення якості соціальних послуг передбачає введення мінімальних державних стандартів якості та здійснення постійного контролю за їх дотриманням, регулювання діяльності з надання соціальних послуг шляхом ліцензування та реєстрації суб'єктів, що надають соціальні послуги, застосування економічного та адміністративного механізму, що обумовлює конкуренцію на ринку соціальних послуг і стимулює підвищення рівня якості таких послуг;

9) використання найкращого досвіду.

Передбачає вивчення і поширення найкращого вітчизняного та міжнародного досвіду застосування методик надання соціальних послуг, проведення оцінки потреб отримувачів, ефективності планування, навчання персоналу, фінансування та контролю якості.

Добавлено (30.07.09, 6.05.06)
---------------------------------------------
Стратегічні напрями реформування системи соціальних послуг

Для досягнення мети Концепції завдання реформування системи соціальних послуг виконуються за такими напрямами:

удосконалення існуючих і створення нових видів соціальних послуг;

визначення переліку гарантованих державою безоплатних соціальних послуг та категорій населення, які мають право на їх отримання;

розроблення і впровадження в практику методик планування відповідно до оцінки потреб населення у соціальних послугах як на рівні територіальних одиниць, так і на рівні закладу відповідно до оцінки індивідуальних потреб отримувачів;

розроблення і впровадження стандартів якості соціальних послуг із залученням представників отримувачів послуг та громадських організацій;

створення системи контролю за дотриманням державних мінімальних стандартів якості, установлення відповідальності за недотримання таких стандартів надавачами послуг;

удосконалення системи проведення моніторингу та оцінки соціальних послуг шляхом застосування методик оцінювання результативності таких послуг, ефективності діяльності працівників соціальних служб;

упровадження системи управління якістю в соціальних закладах та організаціях;

забезпечення підготовки персоналу моніторингових та контролюючих служб, інспекцій;

створення правових умов для функціонування незалежних інспекцій та проведення громадського моніторингу якості соціальних послуг;

розроблення і впровадження механізму соціального замовлення на соціальні послуги у недержавних надавачів послуг обласними, міськими та районними органами самоврядування за рахунок місцевих бюджетів на підставі визначених потреб територіальної одиниці у послугах;

оптимізація використання коштів, що надходять з державного, місцевого бюджету та інших джерел, для фінансування соціальних послуг, удосконалення методики розрахунку вартості послуг на одного отримувача;

посилення професійної соціальної роботи шляхом забезпечення соціальних служб кваліфікованими соціальними працівниками, підвищення статусу соціальних працівників;

розвиток і вдосконалення системи підготовки та підвищення кваліфікації фахівців соціальних служб та надавачів соціальних послуг, розроблення порядку атестації спеціалістів надавачів соціальних послуг, забезпечення атестації фахівців недержавних надавачів соціальних послуг у державній системі надання соціальних послуг;

формування ринку соціальних послуг шляхом забезпечення рівних можливостей для організацій різних форм власності, удосконалення механізму регулювання їх діяльності, податкової політики, нормативно-правової бази надання соціальних послуг на конкурсній основі; надання послуг, що не увійшли у гарантований державою безоплатний обсяг, на платній основі;

удосконалення механізму координації співпраці центральних, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та надавачів соціальних послуг з питань надання таких послуг; забезпечення міжвідомчої співпраці фахівців з метою подальшого розвитку та підвищення ефективності надання соціальних послуг;

Добавлено (30.07.09, 6.05.30)
---------------------------------------------
удосконалення звітності щодо надання соціальних послуг та
забезпечення її прозорості;

формування бази даних:

- щодо надавачів соціальних послуг;

- за окремими групами соціально незахищених груп населення;

створення умов для інформування населення про ринок соціальних послуг та їх надавачів шляхом забезпечення широкого доступу до електронних та друкованих баз даних із застосуванням сучасних комп'ютерних технологій та дистанційних форм зв'язку;

розроблення механізму забезпечення реалізації права громадян на вибір соціальних послуг;

удосконалення нормативно-правової та методичної бази для забезпечення функціонування системи соціальних послуг;

забезпечення широкого інформування громадськості щодо цілей та завдань реформування, популяризації стандартів якості та пояснення їх ролі в процесі регулювання якості соціальних послуг з боку отримувачів, проведення громадського моніторингу якості таких послуг шляхом створення та розповсюдження соціальної реклами.

Очікувані результати реформування системи соціальних послуг

Підвищення рівня якості життя та реалізація конституційних прав населення шляхом створення системи соціальних послуг, яка задовольняє потреби населення в отриманні доступних та якісних адресних соціальних послуг.

Міжнародне співробітництво у сфері забезпечення реформування системи соціальних послуг

У контексті стратегії інтеграції України до Європейського співтовариства важливим завданням є приведення національної системи соціального захисту у відповідність з європейськими стандартами. Дієвим інструментом для цього є міжнародне співробітництво.

Міжнародне співробітництво у сфері організації та надання соціальних послуг повинно бути спрямоване на обмін досвідом практичної роботи та науковою інформацією для:

упровадження в практику передових методик організації та надання якісних соціальних послуг;
підготовки та перепідготовки кадрів;
удосконалення нормативно-правової бази.

Добавлено (30.07.09, 6.08.32)
---------------------------------------------
Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я
від 9 квітня 2008 р. N 575-р
Київ

Про затвердження плану заходів з подальшого розвитку вітчизняного виробництва технічних та інших засобів реабілітації на 2008-2009 роки

1. Затвердити план заходів з подальшого розвитку вітчизняного виробництва технічних та інших засобів реабілітації на
2008-2009 роки, що додається.
2. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, облдержадміністраціям надавати організаційну допомогу протезно-ортопедичним підприємствам у виконанні завдань з будівництва та реконструкції.
3. Мінпраці забезпечити виконання плану заходів, затвердженого цим розпорядженням.

Прем'єр-міністр України Ю.ТИМОШЕНКО
Інд. 26

ЗАТВЕРДЖЕНО
розпорядженням Кабінету Міністрів України
від 9 квітня 2008 р. N 575-р
ПЛАН
заходів з подальшого розвитку вітчизняного
виробництва технічних та інших засобів
реабілітації на 2008-2009 роки

I. Розроблення, випробування та підготовка до впровадження у виробництво нових видів технічних та інших засобів реабілітації, що виконуються УкрНДІпротезування
1. Розроблення, випробування та підготовка до впровадження у виробництво:
нових видів протезних, ортезних систем та типорозмірів комплектувальних частин до ортезів ізоцентричного типу для дітей, що забезпечують еквівалентну ходьбу;
комплектувальних частин для робочих та комбінованих протезів верхніх кінцівок;
спеціального обладнання та інструментів для побутової адаптації і освоєння технічних засобів реабілітації (2009 рік);
ортезних систем із застосуванням комплектувальних частин для них різного функціонального призначення для дітей та дорослих;
технічних засобів реабілітації з композиційних матеріалів;
спеціальних копил для виготовлення різних груп ортопедичного взуття;
модифікованих біомеханічних апаратно-програмних комплексів оцінки постави, статики та ходьби людини;
комплектувальних частин до протезних та ортезних систем.
2. Розроблення національних стандартів, гармонізованих з європейськими, на технічні засоби реабілітації інвалідів, які визначають рівень якості продукції та надання послуг із
забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації.
II. Будівництво, реконструкція, модернізація, технічне оснащення державних, у тому числі казенних, підприємств, УкрНДІпротезування
3. Створення мережі сервісних центрів з обслуговування інвалідів та окремих категорій населення та ремонту технічних та інших засобів реабілітації (2009 рік).
4. Технічне оснащення випробувальної лабораторії УкрНДІпротезування.
5. Розроблення та виготовлення спеціального оснащення для сертифікаційних випробувань технічних засобів реабілітації в державному підприємстві "Центр сертифікації технічних засобів
реабілітації та послуг" (2009 рік).
6. Будівництво та технічне оснащення виробничо-дослідної лабораторії ортопедичного взуття на базі Київського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (2009 рік).
7. Будівництво, реконструкція, модернізація та придбання державними, у тому числі казенними, підприємствами основних засобів, зокрема для стаціонарів первинного та складного
протезування, що належать до їх структури.
8. Забезпечення виїзних медико-технічних бригад спеціалізованим автомобільним транспортом.
9. Створення регіональних цехів, дільниць з урахуванням вимог міжнародних стандартів (2009 рік).
10. Реконструкція реабілітаційних відділень клініки УкрНДІпротезування та придбання основних засобів.
III. Впровадження інноваційних технологій у виробництво технічних засобів реабілітації інвалідів
11. Організація виробництва сучасних:
засобів побутового обслуговування інвалідів;
засобів технічної реабілітації інвалідів;
засобів пересування та малої механізації для інвалідів;
комплектувальних частин до протезно-ортопедичних виробів.
_______________________________________________
___________________________________
_________________________

Добавлено (30.07.09, 6.10.40)
---------------------------------------------
РОЗПОРЯДЖЕННЯ від 14 січня 2009 р.[color=blue] № 17-р Київ

Про схвалення Концепції Державної цільової програми “Цукровий діабет” на 2009—2013 роки

1. Схвалити Концепцію Державної цільової програми “Цукровий діабет” на 2009— 2013 роки, що додається.

Визначити МОЗ державним замовником Програми.

2. МОЗ разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробити та подати до 1 лютого 2009 р. Кабінетові Міністрів України проект Державної цільової програми “Цукровий діабет” на 2009—2013 роки.

Прем’єр-міністр України
Ю. ТИМОШЕНКО

Інд. 28

СХВАЛЕНО

розпорядженням Кабінету Міністрів України

від 14 січня 2009 р. № 17-р

КОНЦЕПЦІЯ
Державної цільової програми “Цукровий діабет” на 2009—2013 роки
Визначення проблеми, на розв’язання якої спрямована програма

За даними ВООЗ, в економічно розвинутих державах світу до 4—6 відсотків населення хворіє на цукровий діабет. В Європі питома вага таких хворих становить близько 4 відсотків. Унаслідок поширення цукрового діабету рівень смертності підвищився в 2—3 рази, а тривалість життя зменшилася на 10—30 відсотків.

Визначаючи загрозу, яку становить для людства цукровий діабет, Генеральна Асамблея ООН прийняла 20 грудня 2006 р. Резолюцію про цукровий діабет, відповідно до якої витрати, пов’язані з наданням медичної допомоги хворим, оцінюються більш як у 2—3 відсотки загальних видатків з охорони здоров’я; майже 80 відсотків припадає на лікування ускладнень, 20 відсотків — на закупівлю цукрознижувальних препаратів і систем контролю. За даними Міжнародної діабетичної федерації, вартість лікування одного хворого хоча б з одним хронічним ускладненням становить в середньому від 6 до 18 тис. доларів на рік.

В Україні на 1 січня 2008 р. зареєстровано 1 094 124 хворих на цукровий діабет (2,4 відсотка численності населення). Проте кількість людей з недіагностованою патологією перевищує у 3—4 рази.

Останніми роками невпинно збільшується кількість хворих дітей, особливо віком до 5 років, що потребують лікування препаратами інсуліну.

Відповідно до світової статистики, кожні 13—15 років кількість хворих на цукровий діабет (далі — хворі) подвоюється. Аналогічна тенденція спостерігається і в Україні — показник захворюваності збільшився з 115,6 (1993 рік) до 239,4 (2007 рік) на 100 тис. населення; поширеності — відповідно з 1699,2 до 2354,7. Переважно це стосується кількості хворих на цукровий діабет II типу. Ситуація ускладнюється також тим, що при такому діабеті спостерігається артеріальна гіпертензія в 2 рази частіше, ніж у пацієнтів, які не страждають на цукровий діабет.

У структурі загальної захворюваності населення патологія ендокринних органів і тканин займає шосте місце. При цьому кожна третя особа з ендокринним захворюванням страждає на цукровий діабет.

Щороку збільшуються видатки для проведення заходів з профілактики, діагностики та лікування хворих з ускладненнями, але обсяг таких видатків становить лише 0,5—0,8 відсотка загальних коштів з охорони здоров’я.

Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування необхідності її розв’язання програмним шляхом

На ситуацію, що склалася, негативно впливають такі фактори:

нераціональне харчування населення, що в поєднанні з гіподинамією призводить до збільшення кількості осіб з надлишковою масою тіла (ожиріння спостерігається майже у 80 відсотків хворих);

збільшення кількості осіб з хронічними серцево-судинними захворюваннями (гіпертонічна хвороба, атеросклероз) як групи ризику розвитку цукрового діабету;

відсутність налагодженого механізму проведення у закладах охорони здоров’я обов’язкового профілактичного огляду населення з метою виявлення та діагностики цукрового діабету, його ускладнень і диспансеризації хворих;

низький рівень оснащення закладів охорони здоров’я медичним обладнанням для діагностики та лікування хворих;

відсутність ефективної системи забезпечення хворих лікарськими засобами та виробами медичного призначення, їх медико-соціальної реабілітації;

обмеженість можливостей із забезпечення санаторно-курортним лікуванням;

недостатнє фінансування наукових досліджень з питань профілактики, діагностики та лікування хворих;

недосконалість форм та методів проведення роз’яснювальної роботи з питань профілактики цукрового діабету та його ускладнень.

Обов’язковою умовою ефективного лікування хворих є безперебійне забезпечення їх сучасними лікарськими засобами та виробами медичного призначення.

Комплексне розв’язання проблеми, тривала наявність якої вкрай негативно позначається на демографічній ситуації та трудоресурсному потенціалі держави, координація зусиль центральних і місцевих органів виконавчої влади можливі за умови прийняття і виконання Державної цільової програми “Цукровий діабет” на 2009—2013 роки (далі — Програма).

Добавлено (30.07.09, 6.11.14)
---------------------------------------------
Мета Програми

Метою Програми є підвищення ефективності загальнодержавних заходів, спрямованих на:

профілактику та діагностику цукрового діабету, його ускладнень;

запобігання та зниження рівня захворюваності на цукровий діабет, його ускладнень, спричинених ними інвалідності і смертності;

збільшення тривалості і поліпшення якості життя хворих шляхом підвищення рівня та забезпечення доступності медичної допомоги, адаптації їх у суспільстві.

Визначення оптимального варіанта розв’язання проблеми

на основі порівняльного аналізу можливих варіантів

Можливі два варіанти розв’язання проблеми.

Перший варіант передбачає зміну порядку забезпечення хворих лікарськими засобами та виробами медичного призначення із запровадженням адресної допомоги. Однак такий процес може бути впроваджений одночасно з реформуванням усієї системи надання медичної допомоги хворим.

Другий, оптимальний варіант полягає у системній та комплексній реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я, використання ресурсів держави з метою надання високоякісної медичної допомоги хворим шляхом одночасного проведення роботи, спрямованої на:

створення і забезпечення належного функціонування за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів ефективної системи організації такої допомоги на кожному лікувально-профілактичному рівні;

зміну порядку забезпечення хворих лікарськими засобами та виробами медичного призначення із запровадженням адресної допомоги;

забезпечення ефективного функціонування Державного реєстру хворих на цукровий діабет.

Значного прогресу в лікуванні хворих можна досягти лише в результаті виконання державної цільової програми, підготовленої з урахуванням сучасних технологій та наукових розробок.

Шляхи і способи розв’язання проблеми, строк виконання Програми

Для розв’язання проблеми необхідно:

оптимізувати мережу державних і комунальних закладів охорони здоров’я, що надають медичну допомогу хворим;

удосконалити систему підготовки медичного персоналу, насамперед для закладів первинної медико-санітарної допомоги, з питань профілактики та діагностики цукрового діабету, його ускладнень і лікування хворих;

забезпечити постійний скринінг цукрового діабету та його ускладнень;

створити і забезпечити належне функціонування системи профілактики та діагностики цукрового діабету, його ускладнень і лікування;

розробити та впровадити у практичну діяльність стандарти (протоколи) надання медичної допомоги хворим;

широко застосовувати сучасні медичні технології;

удосконалити порядок забезпечення хворих лікарськими засобами та виробами медичного призначення;

забезпечити заклади охорони здоров’я сучасними діагностичними системами для оцінки ефективності лікування хворих, своєчасного виявлення та лікування його ускладнень;

забезпечити ефективне функціонування Державного реєстру хворих на цукровий діабет;

удосконалити систему соціального захисту і реабілітації зазначених осіб;

забезпечити наукове супроводження Програми;

сприяти розвиткові міжнародного співробітництва з відповідних питань;

активізувати роз’яснювальну роботу серед населення з підвищення рівня обізнаності з питань запобігання та діагностики цукрового діабету і лікування хворих;

удосконалити відповідно до міжнародних вимог нормативно-правові акти, що регулюють проведення клінічних досліджень нових вітчизняних та імпортованих лікарських засобів.

Очікувані результати виконання Програми,

визначення її ефективності

Виконання Програми дасть змогу:

підвищити рівень діагностування цукрового діабету з 24 до 34 випадків на 1 тис. населення і його компенсації у дорослих — з 3 до 11, у дітей — з 10 до 30 відсотків;

зменшити кількість ускладнень цукрового діабету — діабетичних гангрен з 0,7 до 0,5 відсотка, діабетичної ретинопатії з 50 до 30 відсотків загальної кількості хворих; ампутацій стопи з приводу цукрового діабету з 6,4 до 5,3 випадка на 100 тис. населення;

зменшити кількість дітей з важкою гіпоглікемічною комою з 230 до 150;

знизити рівень первинного виходу на інвалідність (насамперед хворих працездатного віку) внаслідок ускладнень цукрового діабету з 1,35 до 1,1 на 10 тис. населення, а рівень смертності — на 10 відсотків.

Оцінка фінансових ресурсів, необхідних для виконання Програми

Фінансування Програми здійснюватиметься у межах видатків, що передбачаються у державному бюджеті МОЗ, іншим головним розпорядникам бюджетних коштів, відповідальним за виконання Програми, та за рахунок коштів бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва і Севастополя, інших джерел.

Обсяг бюджетних коштів, визначатиметься щороку виходячи з конкретних завдань та фінансових можливостей.