БГОО "Джерело"

Выплата государственного социального пособия

HELEN — Thu, 27 Aug 2009 17:04:47 GMT

Выплата государственного социального пособия неработающим инвалидам детства и детям-инвалидам с июля 2009 года будет осуществляться в повышенных размерах. Об этом сообщила директор департамента по делам инвалидов Министерства труда и социальной политики Украины Оксана Полякова.

Она напомнила, что Законом Украины "О государственном социальном пособии инвалидам детства и детям-инвалидам" определено право на материальное обеспечение за счет средств Государственного бюджета Украины и социальную защиту инвалидов с детства и детей-инвалидов путем установления государственного социального пособия в процентах от прожиточного минимума.

"Инвалидам детства, которые имеют одновременно право на государственное социальное пособие согласно вышеуказанному Закону, на пенсию и на государственное социальное пособие, согласно Закону Украины "О государственном социальном пособии лицам, которые не имеют права на пенсию, и инвалидам", назначается по выбору инвалидов детства один из видов пособия или пенсия. При этом, если инвалид детства или ребенок-инвалид имеет право на пенсию в связи с потерей кормильца и государственное социальное пособие, согласно этому Закону, эти выплаты назначаются одновременно", - сказала Оксана Полякова.

По ее словам, государственное социальное пособие инвалидам детства, согласно Закону Украины "О государственном социальном пособии инвалидам с детства и детям-инвалидам", назначается на все время инвалидности, установленной органами медико-социальной экспертизы. Государственное социальное пособие назначается и выплачивается в полном размере органами труда и социальной защиты населения со дня обращения за его назначением.

Отвечая на вопрос о размерах таких выплат, директор департамента отметила, что государственное социальное пособие инвалидам детства І группы назначается в размере 100 процентов прожиточного минимума для лиц, утративших трудоспособность. Надбавка на уход за инвалидом с детства І группы, устанавливается в размере 50 процентов прожиточного минимума для лиц, утративших трудоспособность.

"Для инвалидов с детства ІІ и ІІІ групп размер этого пособия составляет 80 и 60% прожиточного минимума для лиц, потерявших трудоспособность. Одиноким инвалидам с детства ІІ и III группы, которые по заключениям МСЭК нуждаются в постоянном постороннем уходе, предусмотрена надбавка на уход за ними к государственному социальному пособию в размере 15% прожиточного минимума для лиц, утративших трудоспособность", - объяснила О. Полякова.

Отдельно остановилась она и на детских выплатах. В частности, государственное социальное пособие на детей-инвалидов в возрасте до 18 лет назначается в размере 70 процентов прожиточного минимума для лиц, утративших трудоспособность. Кроме того, к государственному социальному пособию детям-инвалидам может быть назначена надбавка на уход.

Надбавка на уход за ребенком-инвалидом в возрасте до 6 и от 6 до 18 лет составляет 50 процентов прожиточного минимума для детей соответствующего возраста и назначается одному из родителей, усыновителей, опекуну, попечителю, которые не работают и фактически осуществляют уход за ребенком-инвалидом. "Эта надбавка назначается без учета среднемесячного совокупного дохода семьи, в которой воспитывается ребенок-инвалид", - уточнила директор департамента.

Инвалиды с детства, которые находятся на полном государственном содержании, получают 25% назначенного размера государственного социального пособия. Остаток суммы (по их заявлению или заявлению законного представителя) перечисляется учреждению (заведению), где пребывает инвалид с детства, на улучшение условий проживания данного инвалида в учреждении (заведении).

Детям-инвалидам, которые состоят на полном государственном содержании, государственное социальное пособие выплачивается в размере 50% назначенной суммы и перечисляется на их личные счета в банке. Другие 50% перечисляются на счет учреждения (заведения) по месту пребывания ребенка. "Детям-инвалидам из числа сирот за период пребывания на полном государственном содержании государственное социальное пособие выплачивается в полном размере и перечисляется на их личные счета в банке", - продолжила директор.

В Минтруда также напомнили, что в 2009 году размеры государственного социального пособия инвалидам с детства и детям-инвалидам исходят из прожиточных минимумов для лиц, утративших работоспособность, и детей соответствующего возраста на уровне декабря 2008 года, как предусмотрено статьей 54 Закона Украины "О Государственном бюджете Украины на 2009 год".

Так, размер государственного социального пособия (с учетом норм постановлений Кабинета Министров Украины от 26.03.08 N 265 "Некоторые вопросы пенсионного обеспечения граждан", от 16.07.08 N 654 "О повышении уровня пенсионного обеспечения граждан" и от 11.03.09 N 198 "Некоторые вопросы социальной защиты отдельных категорий граждан") с 01.07.09 составляет:

для инвалидов с детства І группы: неработающих - 761,2 грн, работающих - 747 грн;

для инвалидов с детства ІІ группы: неработающих - 558,2 грн, работающих - 544 грн;

для инвалидов с детства ІІІ группы: неработающих - 558,2 грн, работающих - 544 грн;

для детей-инвалидов (без надбавки на уход) - 558,2 грн;

для детей-инвалидов, заболевание которых связано с Чернобыльской катастрофой (без надбавки на уход) - 558,2 грн;

для детей-инвалидов с надбавкой на уход - от 641,3 до 713,3 грн;

для детей-инвалидов, заболевание которых связано с Чернобыльской катастрофой с надбавкой на уход - от 815,6 до 887,6 грн.

"Следующее повышение размеров государственного социального пособия неработающих инвалидов с детства, получателей государственного социального пособия на детей-инвалидов и на недееспособных людей, в соответствии с нормами постановления Кабинета Министров Украины от 11.03.09 N 198 "Некоторые вопросы социальной защиты отдельных категорий граждан", состоится в октябре текущего года", - пообещала директор департамента.

Она также констатировала, что ныне на учете в органах труда и социальной защиты населения пребывают более 286 тысяч инвалидов с детства и детей-инвалидов. "Вопрос своевременности выплат этого государственного социального пособия находится на постоянном контроле Минтруда. Все средства поступают адресатам вовремя и в полном объеме", - сказала в завершение Оксана Полякова.

Источник: ukrinform.ua

МЕЖДУНАРОДНОЕ

alex-w — Fri, 07 Aug 2009 08:33:21 GMT

Принята резолюцией 61/106 Генеральной Ассамблеи от 13 декабря 2006 года

Преамбула

Государства — участники настоящей Конвенции,

a) напоминая о провозглашенных в Уставе Организации Объединенных Наций принципах, в которых достоинство и ценность, присущие всем членам человеческой семьи, и равные и неотъемлемые права их признаются за основу свободы, справедливости и всеобщего мира,

b) признавая, что Организация Объединенных Наций провозгласила и закрепила во Всеобщей декларации прав человека и в Международных пактах о правах человека, что каждый человек обладает всеми предусмотренными в них правами и свободами без какого бы то ни было различия,

c) подтверждая всеобщность, неделимость, взаимозависимость и взаимосвязанность всех прав человека и основных свобод, а также необходимость гарантировать инвалидам полное пользование ими без дискриминации,

d) ссылаясь на Международный пакт об экономических, социальных и культурных правах, Международный пакт о гражданских и политических правах, Международную конвенцию о ликвидации всех форм расовой дискриминации, Конвенцию о ликвидации всех форм дискриминации в отношении женщин, Конвенцию против пыток и других жестоких, бесчеловечных или унижающих достоинство видов обращения и наказания, Конвенцию о правах ребенка и Международную конвенцию о защите прав всех трудящихся-мигрантов и членов их семей,

e) признавая, что инвалидность — это эволюционирующее понятие и что инвалидность является результатом взаимодействия, которое происходит между имеющими нарушения здоровья людьми и отношенческими и средовыми барьерами и которое мешает их полному и эффективному участию в жизни общества наравне с другими,

f) признавая важность, которую принципы и руководящие ориентиры, содержащиеся во Всемирной программе действий в отношении инвалидов и в Стандартных правилах обеспечения равных возможностей для инвалидов, имеют с точки зрения влияния на поощрение, формулирование и оценку стратегий, планов, программ и мероприятий на национальном, региональном и международном уровнях для дальнейшего обеспечения инвалидам равных возможностей,

g) подчеркивая важность актуализации проблем инвалидности как составной части соответствующих стратегий устойчивого развития,

h) признавая также, что дискриминация в отношении любого лица по признаку инвалидности представляет собой ущемление достоинства и ценности, присущих человеческой личности,

i) признавая далее многообразие инвалидов,

j) признавая необходимость поощрять и защищать права человека всех инвалидов, в том числе нуждающихся в более активной поддержке,

k) будучи озабочены тем, что, несмотря на эти различные документы и начинания, инвалиды продолжают сталкиваться с барьерами на пути их участия в жизни общества в качестве равноправных членов и с нарушениями их прав человека во всех частях мира,

l) признавая важность международного сотрудничества для улучшения условий жизни инвалидов в каждой стране, особенно в развивающихся странах,

m) признавая ценный нынешний и потенциальный вклад инвалидов в общее благосостояние и многообразие их местных сообществ и то обстоятельство, что содействие полному осуществлению инвалидами своих прав человека и основных свобод, а также полноценному участию инвалидов позволит укрепить у них ощущение причастности и добиться значительных успехов в человеческом, социальном и экономическом развитии общества и искоренении нищеты,

n) признавая, что для инвалидов важна их личная самостоятельность и независимость, включая свободу делать свой собственный выбор,

o) считая, что инвалиды должны иметь возможность активной вовлеченности в процессы принятия решений относительно стратегий и программ, в том числе тех, которые их прямо касаются,

p) будучи озабочены трудными условиями, с которыми сталкиваются инвалиды, подвергающиеся множественным или обостренным формам дискриминации по признаку расы, цвета кожи, пола, языка, религии, политических и иных убеждений, национального, этнического, аборигенного или социального происхождения, имущественного положения, рождения, возраста или иного обстоятельства,

q) признавая, что женщины-инвалиды и девочки-инвалиды как дома, так и вне его нередко подвергаются большему риску насилия, травмирования или надругательства, небрежного или пренебрежительного отношения, плохого обращения или эксплуатации,

r) признавая, что дети-инвалиды должны в полном объеме пользоваться всеми правами человека и основными свободами наравне с другими детьми, и напоминая в этой связи об обязательствах, взятых на себя государствами — участниками Конвенции о правах ребенка,

s) подчеркивая необходимость учета гендерного аспекта во всех усилиях по содействию полному осуществлению инвалидами прав человека и основных свобод,

Добавлено (30.07.09, 8.19.30)
---------------------------------------------
t) подчеркивая тот факт, что большинство инвалидов живет в условиях нищеты, и признавая в этой связи острую необходимость заниматься проблемой отрицательного воздействия нищеты на инвалидов,

u) принимая во внимание, что обстановка мира и безопасности, основанная на полном уважении целей и принципов, изложенных в Уставе Организации Объединенных Наций, и на соблюдении применимых договоров в области прав человека, является непременным условием для полной защиты инвалидов, в частности во время вооруженных конфликтов и иностранной оккупации,

v) признавая, что важна доступность физического, социального, экономического и культурного окружения, здравоохранения и образования, а также информации и связи, поскольку она позволяет инвалидам в полной мере пользоваться всеми правами человека и основными свободами,

w) принимая во внимание, что каждый отдельный человек, имея обязанности в отношении других людей и того коллектива, к которому он принадлежит, должен добиваться поощрения и соблюдения прав, признаваемых в Международном билле о правах человека,

x) будучи убеждены в том, что семья является естественной и основной ячейкой общества и имеет право на защиту со стороны общества и государства и что инвалиды и члены их семей должны получать необходимую защиту и помощь, позволяющие семьям вносить вклад в дело полного и равного пользования правами инвалидов,

y) будучи убеждены в том, что всеобъемлющая и единая международная конвенция о поощрении и защите прав и достоинства инвалидов явится важным вкладом в преодоление глубоко неблагоприятного социального положения инвалидов и в расширение их участия в гражданской, политической, экономической, социальной и культурной жизни при равных возможностях — как в развитых, так и в развивающихся странах,

согласились о нижеследующем:

Статья 1
Цель

Цель настоящей Конвенции заключается в поощрении, защите и обеспечении полного и равного осуществления всеми инвалидами всех прав человека и основных свобод, а также в поощрении уважения присущего им достоинства.

К инвалидам относятся лица с устойчивыми физическими, психическими, интеллектуальными или сенсорными нарушениями, которые при взаимодействии с различными барьерами могут мешать их полному и эффективному участию в жизни общества наравне с другими.

Статья 2
Определения

Для целей настоящей Конвенции:

«общение» включает использование языков, текстов, азбуки Брайля, тактильного общения, крупного шрифта, доступных мультимедийных средств, равно как печатных материалов, аудиосредств, обычного языка, чтецов, а также усиливающих и альтернативных методов, способов и форматов общения, включая доступную информационно-коммуникационную технологию;

«язык» включает речевые и жестовые языки и другие формы неречевых языков;

«дискриминация по признаку инвалидности» означает любое различие, исключение или ограничение по причине инвалидности, целью или результатом которого является умаление или отрицание признания, реализации или осуществления наравне с другими всех прав человека и основных свобод в политической, экономической, социальной, культурной, гражданской или любой иной области. Она включает все формы дискриминации, в том числе отказ в разумном приспособлении;

«разумное приспособление» означает внесение, когда это нужно в конкретном случае, необходимых и подходящих модификаций и коррективов, не становящихся несоразмерным или неоправданным бременем, в целях обеспечения реализации или осуществления инвалидами наравне с другими всех прав человека и основных свобод;

«универсальный дизайн» означает дизайн предметов, обстановок, программ и услуг, призванный сделать их в максимально возможной степени пригодными к пользованию для всех людей без необходимости адаптации или специального дизайна. «Универсальный дизайн» не исключает ассистивные устройства для конкретных групп инвалидов, где это необходимо.

Добавлено (30.07.09, 8.21.27)
---------------------------------------------
Статья 3
Общие принципы

Принципами настоящей Конвенции являются:

a) уважение присущего человеку достоинства, его личной самостоятельности, включая свободу делать свой собственный выбор, и независимости;

b) недискриминация;

c) полное и эффективное вовлечение и включение в общество;

d) уважение особенностей инвалидов и их принятие в качестве компонента людского многообразия и части человечества;

e) равенство возможностей;

f) доступность;

g) равенство мужчин и женщин;

h) уважение развивающихся способностей детей-инвалидов и уважение права детей-инвалидов сохранять свою индивидуальность.

Статья 4
Общие обязательства

1. Государства-участники обязуются обеспечивать и поощрять полную реализацию всех прав человека и основных свобод всеми инвалидами без какой бы то ни было дискриминации по признаку инвалидности. С этой целью государства-участники обязуются:

a) принимать все надлежащие законодательные, административные и иные меры для осуществления прав, признаваемых в настоящей Конвенции;

b) принимать все надлежащие меры, в том числе законодательные, для изменения или отмены существующих законов, постановлений, обычаев и устоев, которые являются по отношению к инвалидам дискриминационными;

c) учитывать во всех стратегиях и программах защиту и поощрение прав человека инвалидов;

d) воздерживаться от любых действий или методов, которые не согласуются с настоящей Конвенцией, и обеспечивать, чтобы государственные органы и учреждения действовали в соответствии с настоящей Конвенцией;

e) принимать все надлежащие меры для устранения дискриминации по признаку инвалидности со стороны любого лица, организации или частного предприятия;

f) проводить или поощрять исследовательскую и конструкторскую разработку товаров, услуг, оборудования и объектов универсального дизайна (определяемого в статье 2 настоящей Конвенции), чья подгонка под конкретные нужды инвалида требовала бы как можно меньшей адаптации и минимальных затрат, способствовать их наличию и использованию, а также продвигать идею универсального дизайна при выработке стандартов и руководящих ориентиров;

g) проводить или поощрять исследовательскую и конструкторскую разработку, а также способствовать наличию и использованию новых технологий, включая информационно-коммуникационные технологии, средств, облегчающих мобильность, устройств и ассистивных технологий, подходящих для инвалидов, с уделением первоочередного внимания недорогим технологиям;

h) предоставлять инвалидам доступную информацию о средствах, облегчающих мобильность, устройствах и ассистивных технологиях, в том числе новых технологиях, а также других формах помощи, вспомогательных услугах и объектах;

i) поощрять преподавание специалистам и персоналу, работающим с инвалидами, признаваемых в настоящей Конвенции прав, чтобы совершенствовать предоставление гарантированных этими правами помощи и услуг.

2. Что касается экономических, социальных и культурных прав, то каждое государство-участник обязуется принимать, максимально задействуя имеющиеся у него ресурсы, а в случае необходимости — прибегая к международному сотрудничеству, меры к постепенному достижению полной реализации этих прав без ущерба для тех сформулированных в настоящей Конвенции обязательств, которые являются непосредственно применимыми в соответствии с международным правом.

3. При разработке и применении законодательства и стратегий, направленных на осуществление настоящей Конвенции, и в рамках других процессов принятия решений по вопросам, касающимся инвалидов, государства-участники тесно консультируются с инвалидами, включая детей-инвалидов, и активно привлекают их через представляющие их организации.

4. Ничто в настоящей Конвенции не затрагивает каких-либо положений, которые в большей степени способствуют реализации прав инвалидов и могут содержаться в законах государства-участника или нормах международного права, действующих в этом государстве. Не допускается никакое ограничение или умаление каких бы то ни было прав человека и основных свобод, признаваемых или существующих в каком-либо государстве — участнике настоящей Конвенции в силу закона, конвенций, правил или обычаев, под тем предлогом, что в настоящей Конвенции не признаются такие права или свободы или что в ней они признаются в меньшем объеме.

5. Положения настоящей Конвенции распространяются на все части федеративных государств без каких бы то ни было ограничений или изъятий.

Добавлено (30.07.09, 8.22.17)
---------------------------------------------
Статья 5
Равенство и недискриминация

1. Государства-участники признают, что все лица равны перед законом и по нему и имеют право на равную защиту закона и равное пользование им без всякой дискриминации.

2. Государства-участники запрещают любую дискриминацию по признаку инвалидности и гарантируют инвалидам равную и эффективную правовую защиту от дискриминации на любой почве.

3. Для поощрения равенства и устранения дискриминации государства-участники предпринимают все надлежащие шаги к обеспечению разумного приспособления.

4. Конкретные меры, необходимые для ускорения или достижения фактического равенства инвалидов, не считаются дискриминацией по смыслу настоящей Конвенции.

Статья 6
Женщины-инвалиды

1. Государства-участники признают, что женщины-инвалиды и девочки-инвалиды подвергаются множественной дискриминации, и в этой связи принимают меры для обеспечения полного и равного осуществления ими всех прав человека и основных свобод.

2. Государства-участники принимают все надлежащие меры для обеспечения всестороннего развития, улучшения положения и расширения прав и возможностей женщин, чтобы гарантировать им осуществление и реализацию прав человека и основных свобод, закрепленных в настоящей Конвенции.

Статья 7
Дети-инвалиды

1. Государства-участники принимают все необходимые меры для обеспечения полного осуществления детьми-инвалидами всех прав человека и основных свобод наравне с другими детьми.

2. Во всех действиях в отношении детей-инвалидов первоочередное внимание уделяется высшим интересам ребенка.

3. Государства-участники обеспечивают, чтобы дети-инвалиды имели право свободно выражать по всем затрагивающим их вопросам свои взгляды, которые получают должную весомость, соответствующую их возрасту и зрелости, наравне с другими детьми и получать помощь, соответствующую инвалидности и возрасту, в реализации этого права.

Статья 8
Просветительно-воспитательная работа

1. Государства-участники обязуются принимать безотлагательные, эффективные и надлежащие меры к тому, чтобы:

a) повышать просвещенность всего общества, в том числе на уровне семьи, в вопросах инвалидности и укреплять уважение прав и достоинства инвалидов;

b) вести борьбу со стереотипами, предрассудками и вредными обычаями в отношении инвалидов, в том числе на почве половой принадлежности и возраста, во всех сферах жизни;

c) пропагандировать потенциал и вклад инвалидов.

2. Принимаемые с этой целью меры включают:

a) развертывание и ведение эффективных общественно-просветительных кампаний, призванных:

i) воспитывать восприимчивость к правам инвалидов;

ii) поощрять позитивные представления об инвалидах и более глубокое понимание их обществом;

iii) содействовать признанию навыков, достоинств и способностей инвалидов, а также их вклада на рабочем месте и на рынке труда;

b) воспитание на всех уровнях системы образования, в том числе у всех детей начиная с раннего возраста, уважительного отношения к правам инвалидов;

c) побуждение всех органов массовой информации к такому изображению инвалидов, которое согласуется с целью настоящей Конвенции;

d) продвижение воспитательно-ознакомительных программ, посвященных инвалидам и их правам.

Добавлено (30.07.09, 8.55.34)
---------------------------------------------
Статья 9
Доступность

1. Чтобы наделить инвалидов возможностью вести независимый образ жизни и всесторонне участвовать во всех аспектах жизни, государства-участники принимают надлежащие меры для обеспечения инвалидам доступа наравне с другими к физическому окружению, к транспорту, к информации и связи, включая информационно-коммуникационные технологии и системы, а также к другим объектам и услугам, открытым или предоставляемым для населения, как в городских, так и в сельских районах. Эти меры, которые включают выявление и устранение препятствий и барьеров, мешающих доступности, должны распространяться, в частности:

a) на здания, дороги, транспорт и другие внутренние и внешние объекты, включая школы, жилые дома, медицинские учреждения и рабочие места;

b) на информационные, коммуникационные и другие службы, включая электронные службы и экстренные службы.

2. Государства-участники принимают также надлежащие меры к тому, чтобы:

a) разрабатывать минимальные стандарты и руководящие ориентиры, предусматривающие доступность объектов и услуг, открытых или предоставляемых для населения, вводить их в действие и следить за их соблюдением;

b) обеспечивать, чтобы частные предприятия, которые предлагают объекты и услуги, открытые или предоставляемые для населения, учитывали все аспекты доступности для инвалидов;

c) организовывать для всех вовлеченных сторон инструктаж по проблемам доступности, с которыми сталкиваются инвалиды;

d) оснащать здания и другие объекты, открытые для населения, знаками, выполненными азбукой Брайля и в легкочитаемой и понятной форме;

e) предоставлять различные виды услуг помощников и посредников, в том числе проводников, чтецов и профессиональных сурдопереводчиков, для облегчения доступности зданий и других объектов, открытых для населения;

f) развивать другие надлежащие формы оказания инвалидам помощи и поддержки, обеспечивающие им доступ к информации;

g) поощрять доступ инвалидов к новым информационно-коммуникационным технологиям и системам, включая Интернет;

h) поощрять проектирование, разработку, производство и распространение изначально доступных информационно-коммуникационных технологий и систем, так чтобы доступность этих технологий и систем достигалась при минимальных затратах.

Статья 10
Право на жизнь

Государства-участники вновь подтверждают неотъемлемое право каждого человека на жизнь и принимают все необходимые меры для обеспечения его эффективного осуществления инвалидами наравне с другими.

Статья 11
Ситуации риска и чрезвычайные гуманитарные ситуации

Государства-участники принимают в соответствии со своими обязательствами по международному праву, включая международное гуманитарное право и международное право прав человека, все необходимые меры для обеспечения защиты и безопасности инвалидов в ситуациях риска, включая вооруженные конфликты, чрезвычайные гуманитарные ситуации и стихийные бедствия.

Статья 12
Равенство перед законом

1. Государства-участники подтверждают, что каждый инвалид, где бы он ни находился, имеет право на равную правовую защиту.

2. Государства-участники признают, что инвалиды обладают правоспособностью наравне с другими во всех аспектах жизни.

3. Государства-участники принимают надлежащие меры для предоставления инвалидам доступа к поддержке, которая им может потребоваться при реализации своей правоспособности.

4. Государства-участники обеспечивают, чтобы все меры, связанные с реализацией правоспособности, предусматривали надлежащие и эффективные гарантии предотвращения злоупотреблений в соответствии с международным правом прав человека. Такие гарантии должны обеспечивать, чтобы меры, связанные с реализацией правоспособности, ориентировались на уважение прав, воли и предпочтений лица, были свободны от конфликта интересов и неуместного влияния, были соразмерны обстоятельствам этого лица и подстроены под них, применялись в течение как можно меньшего срока и регулярно проверялись компетентным, независимым и беспристрастным органом или судебной инстанцией. Эти гарантии должны быть соразмерны той степени, в которой такие меры затрагивают права и интересы данного лица.

5. С учетом положений настоящей статьи государства-участники принимают все надлежащие и эффективные меры для обеспечения равных прав инвалидов на владение имуществом и его наследование, на управление собственными финансовыми делами, а также на равный доступ к банковским ссудам, ипотечным кредитам и другим формам финансового кредитования и обеспечивают, чтобы инвалиды не лишались произвольно своего имущества.

Добавлено (30.07.09, 8.56.58)
---------------------------------------------
Статья 13
Доступ к правосудию

1. Государства-участники обеспечивают инвалидам наравне с другими эффективный доступ к правосудию, в том числе предусматривая процессуальные и соответствующие возрасту коррективы, облегчающие выполнение теми своей эффективной роли прямых и косвенных участников, в том числе свидетелей, во всех стадиях юридического процесса, включая стадию расследования и другие стадии предварительного производства.

2. Чтобы содействовать обеспечению инвалидам эффективного доступа к правосудию, государства-участники способствуют надлежащему обучению лиц, работающих в сфере отправления правосудия, в том числе в полиции и пенитенциарной системе.

Статья 14
Свобода и личная неприкосновенность

1. Государства-участники обеспечивают, чтобы инвалиды наравне с другими:

a) пользовались правом на свободу и личную неприкосновенность;

b) не лишались свободы незаконно или произвольно и чтобы любое лишение свободы соответствовало закону, а наличие инвалидности ни в коем случае не становилось основанием для лишения свободы.

2. Государства-участники обеспечивают, чтобы в том случае, если на основании какой-либо процедуры инвалиды лишаются свободы, им наравне с другими полагались гарантии, согласующиеся с международным правом прав человека, и чтобы обращение с ними соответствовало целям и принципам настоящей Конвенции, включая обеспечение разумного приспособления.

Статья 15
Свобода от пыток и жестоких, бесчеловечных или унижающих достоинство видов обращения и наказания

1. Никто не должен подвергаться пыткам или жестоким, бесчеловечным или унижающим его достоинство обращению или наказанию. В частности, ни одно лицо не должно без его свободного согласия подвергаться медицинским или научным опытам.

2. Государства-участники принимают все эффективные законодательные, административные, судебные или иные меры к тому, чтобы инвалиды наравне с другими не подвергались пыткам или жестоким, бесчеловечным или унижающим достоинство видам обращения и наказания.

Статья 16
Свобода от эксплуатации, насилия и надругательства

1. Государства-участники принимают все надлежащие законодательные, административные, социальные, просветительные и иные меры для защиты инвалидов как дома, так и вне его от всех форм эксплуатации, насилия и надругательства, в том числе от тех их аспектов, которые имеют гендерную подоплеку.

2. Государства-участники принимают также все надлежащие меры для предотвращения всех форм эксплуатации, насилия и надругательства, обеспечивая, в частности, подходящие формы оказания учитывающей возрастно-половую специфику помощи и поддержки инвалидам, их семьям и лицам, осуществляющим уход за инвалидами, в том числе путем ознакомления и просвещения в вопросе о том, как избегать проявлений эксплуатации, насилия и надругательства, определять их и сообщать о них. Государства-участники обеспечивают, чтобы услуги по предоставлению защиты оказывались с учетом возрастно-половой специфики и фактора инвалидности.

3. Стремясь предотвращать проявление всех форм эксплуатации, насилия и надругательства, государства-участники обеспечивают, чтобы все учреждения и программы, предназначенные для обслуживания инвалидов, находились под эффективным наблюдением со стороны независимых органов.

4. Государства-участники принимают все надлежащие меры для содействия физическому, когнитивному и психологическому восстановлению, реабилитации и социальной реинтеграции инвалидов, ставших жертвами любой формы эксплуатации, насилия или надругательства, в том числе путем оказания услуг по предоставлению защиты. Такие восстановление и реинтеграция происходят в обстановке, способствующей укреплению здоровья, благополучия, самоуважения, достоинства и самостоятельности соответствующего лица, и осуществляются с учетом нужд, обусловленных возрастно-половой спецификой.

5. Государства-участники принимают эффективные законодательство и стратегии, в том числе ориентированные на женщин и детей, для обеспечения того, чтобы случаи эксплуатации, насилия и надругательства в отношении инвалидов выявлялись, расследовались и в надлежащих случаях преследовались.

Добавлено (30.07.09, 8.59.34)
---------------------------------------------
Статья 17
Защита личной целостности

Каждый инвалид имеет право на уважение его физической и психической целостности наравне с другими.

Статья 18
Свобода передвижения и гражданство

1. Государства-участники признают права инвалидов на свободу передвижения, на свободу выбора местожительства и на гражданство наравне с другими, в том числе путем обеспечения того, чтобы инвалиды:

a) имели право приобретать и изменять гражданство и не лишались своего гражданства произвольно или по причине инвалидности;

b) не лишались, по причине инвалидности, возможности получать документы, подтверждающие их гражданство, или иные удостоверяющие их личность документы, обладать такими документами и пользоваться ими либо использовать соответствующие процедуры, например иммиграционные, которые могут быть необходимы для облегчения осуществления права на свободу передвижения;

c) имели право свободно покидать любую страну, включая свою собственную;

d) не лишались произвольно или по причине инвалидности права на въезд в свою собственную страну.

2. Дети-инвалиды регистрируются сразу же после рождения и с момента рождения имеют право на имя и на приобретение гражданства, а также, в наиболее возможной степени, право знать своих родителей и право на их заботу.

Статья 19
Самостоятельный образ жизни и вовлеченность в местное сообщество

Государства–участники настоящей Конвенции признают равное право всех инвалидов жить в обычных местах проживания, при равных с другими людьми вариантах выбора, и принимают эффективные и надлежащие меры для того, чтобы содействовать полной реализации инвалидами этого права и их полному включению и вовлечению в местное сообщество, в том числе обеспечивая, чтобы:

a) инвалиды имели возможность выбирать наравне с другими людьми свое место жительства и то, где и с кем проживать, и не были обязаны проживать в каких-то определенных жилищных условиях;

b) инвалиды имели доступ к разного рода оказываемым на дому, по месту жительства и иным вспомогательным услугам на базе местного сообщества, включая персональную помощь, необходимую для поддержки жизни в местном сообществе и включения в него, а также для недопущения изоляции или сегрегации от местного сообщества;

c) услуги и объекты коллективного пользования, предназначенные для населения в целом, были в равной степени доступны для инвалидов и отвечали их нуждам.

Статья 20
Индивидуальная мобильность

Государства-участники принимают эффективные меры для обеспечения индивидуальной мобильности инвалидов с максимально возможной степенью их самостоятельности, в том числе путем:

a) содействия индивидуальной мобильности инвалидов избираемым ими способом, в выбираемое ими время и по доступной цене;

b) облегчения доступа инвалидов к качественным средствам, облегчающим мобильность, устройствам, ассистивным технологиям и услугам помощников и посредников, в том числе за счет их предоставления по доступной цене;

c) обучения инвалидов и работающих с ними кадров специалистов навыкам мобильности;

d) побуждения предприятий, которые занимаются производством средств, облегчающих мобильность, устройств и ассистивных технологий, к учету всех аспектов мобильности инвалидов.

Статья 21
Свобода выражения мнения и убеждений и доступ к информации

Государства-участники принимают все надлежащие меры для обеспечения того, чтобы инвалиды могли пользоваться правом на свободу выражения мнения и убеждений, включая свободу искать, получать и распространять информацию и идеи наравне с другими, пользуясь по своему выбору всеми формами общения, определяемыми в статье 2 настоящей Конвенции, включая:

a) снабжение инвалидов информацией, предназначенной для широкой публики, в доступных форматах и с использованием технологий, учитывающих разные формы инвалидности, своевременно и без дополнительной платы;

b) принятие и содействие использованию в официальных сношениях: жестовых языков, азбуки Брайля, усиливающих и альтернативных способов общения и всех других доступных способов, методов и форматов общения по выбору инвалидов;

c) активное побуждение частных предприятий, оказывающих услуги широкой публике, в том числе через Интернет, к предоставлению информации и услуг в доступных и пригодных для инвалидов форматах;

d) побуждение средств массовой информации, в том числе предоставляющих информацию через Интернет, к превращению своих услуг в доступные для инвалидов;

e) признание и поощрение использования жестовых языков.

Добавлено (30.07.09, 9.00.54)
---------------------------------------------
Статья 22
Неприкосновенность частной жизни

1. Независимо от места жительства или жилищных условий ни один инвалид не должен подвергаться произвольному или незаконному посягательству на неприкосновенность его частной жизни, семьи, жилища или переписки и иных видов общения либо незаконным нападкам на его честь и репутацию. Инвалиды имеют право на защиту закона от таких посягательств или нападок.

2. Государства-участники охраняют конфиденциальность сведений о личности, состоянии здоровья и реабилитации инвалидов наравне с другими.

Статья 23
Уважение дома и семьи

1. Государства-участники принимают эффективные и надлежащие меры для устранения дискриминации в отношении инвалидов во всех вопросах, касающихся брака, семьи, отцовства, материнства и личных отношений, наравне с другими, стремясь при этом обеспечить, чтобы:

a) признавалось право всех инвалидов, достигших брачного возраста, вступать в брак и создавать семью на основе свободного и полного согласия брачующихся;

b) признавались права инвалидов на свободное и ответственное принятие решений о числе детей и интервалах между их рождением и на доступ к соответствующей возрасту информации и к просвещению в вопросах репродуктивного поведения и планирования семьи, а также предоставлялись средства, позволяющие им осуществлять эти права;

c) инвалиды, включая детей, наравне с другими сохраняли свою фертильность.

2. Государства-участники обеспечивают права и обязанности инвалидов в отношении опекунства, попечительства, опеки, усыновления детей или аналогичных институтов, когда данные понятия присутствуют в национальном законодательстве; во всех случаях первостепенное значение имеют высшие интересы ребенка. Государства-участники оказывают инвалидам надлежащую помощь в выполнении ими своих обязанностей по воспитанию детей.

3. Государства-участники обеспечивают, чтобы дети-инвалиды имели равные права в отношении семейной жизни. Для реализации этих прав и недопущения сокрытия детей-инвалидов, их оставления, уклонения от ухода за ними и их сегрегации государства-участники обязуются с самого начала снабжать детей-инвалидов и их семьи всесторонней информацией, услугами и поддержкой.

4. Государства-участники обеспечивают, чтобы ребенок не разлучался со своими родителями против их воли, за исключением случаев, когда поднадзорные суду компетентные органы в соответствии с применимыми законами и процедурами определяют, что такое разлучение необходимо в высших интересах ребенка. Ни при каких обстоятельствах ребенок не может быть разлучен с родителями по причине инвалидности либо самого ребенка, либо одного или обоих родителей.

5. Государства-участники обязуются в случае, когда ближайшие родственники не в состоянии обеспечить уход за ребенком-инвалидом, прилагать все усилия к тому, чтобы организовать альтернативный уход за счет привлечения более дальних родственников, а при отсутствии такой возможности — за счет создания семейных условий для проживания ребенка в местном сообществе.

Статья 24
Образование

1. Государства-участники признают право инвалидов на образование. В целях реализации этого права без дискриминации и на основе равенства возможностей государства-участники обеспечивают инклюзивное образование на всех уровнях и обучение в течение всей жизни, стремясь при этом:

а) к полному развитию человеческого потенциала, а также чувства достоинства и самоуважения и к усилению уважения прав человека, основных свобод и человеческого многообразия;

b) к развитию личности, талантов и творчества инвалидов, а также их умственных и физических способностей в самом полном объеме;

с) к наделению инвалидов возможностью эффективно участвовать в жизни свободного общества.

2. При реализации этого права государства-участники обеспечивают, чтобы:

а) инвалиды не исключались по причине инвалидности из системы общего образования, а дети-инвалиды — из системы бесплатного и обязательного начального образования или среднего образования;

b) инвалиды имели наравне с другими доступ к инклюзивному, качественному и бесплатному начальному образованию и среднему образованию в местах своего проживания;

c) обеспечивалось разумное приспособление, учитывающее индивидуальные потребности;

d) инвалиды получали внутри системы общего образования требуемую поддержку для облегчения их эффективного обучения;

e) в обстановке, максимально способствующей освоению знаний и социальному развитию, сообразно с целью полной охваченности принимались эффективные меры по организации индивидуализированной поддержки.

Добавлено (30.07.09, 9.02.21)
---------------------------------------------
3. Государства-участники наделяют инвалидов возможностью осваивать жизненные и социализационные навыки, чтобы облегчить их полное и равное участие в процессе образования и в качестве членов местного сообщества. Государства-участники принимают в этом направлении надлежащие меры, в том числе:

а) содействуют освоению азбуки Брайля, альтернативных шрифтов, усиливающих и альтернативных методов, способов и форматов общения, а также навыков ориентации и мобильности и способствуют поддержке со стороны сверстников и наставничеству;

b) содействуют освоению жестового языка и поощрению языковой самобытности глухих;

с) обеспечивают, чтобы обучение лиц, в частности детей, которые являются слепыми, глухими или слепоглухими, осуществлялось с помощью наиболее подходящих для индивида языков и методов и способов общения и в обстановке, которая максимальным образом способствует освоению знаний и социальному развитию.

4. Чтобы содействовать обеспечению реализации этого права, государства-участники принимают надлежащие меры для привлечения на работу учителей, в том числе учителей-инвалидов, владеющих жестовым языком

"Про реабілітацію інвалідів в Україні"

alex-w — Thu, 30 Jul 2009 18:56:15 GMT

ЗАКОН УКРАЇНИ № 2961/2005

Про реабілітацію інвалідів в Україні

Цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації обмежень життєдіяльності, викликаних порушенням здоров'я зі стійким розладом функцій організму, функціонування системи підтримання інвалідами фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності.

Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

інвалід – особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що призводить до обмеження нормальної життєдіяльності, викликає в особи потребу в соціальній допомозі і посиленому соціальному захисті, а також виконання з боку держави відповідних заходів для забезпечення її законодавчо визначених прав;

дитина-інвалід – особа віком до 18 років (повноліття) зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що призводить до обмеження нормальної життєдіяльності та викликає необхідність надання їй соціальної допомоги і захисту;

інвалідність – міра втрати здоров'я та обмеження життєдіяльності, що перешкоджає або позбавляє конкретну особу здатності чи можливості здійснювати діяльність у спосіб та в межах, що вважаються для особи нормальними залежно від вікових, статевих, соціальних і культурних факторів;

втрата здоров'я – наявність хвороб і фізичних дефектів, які призводять до фізичного, душевного і соціального неблагополуччя;

життєдіяльність – повсякденна діяльність, здатність організму особи здійснювати діяльність у спосіб і в межах, звичайних для людини;

обмеження життєдіяльності – повна або часткова втрата особою внаслідок захворювання, травми або вроджених вад здатності або можливості самообслуговування, самостійного пересування, спілкування, орієнтації, контролювання своєї поведінки;

медико-соціальна експертиза – визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров'я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров'я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи;

Добавлено (04.07.09, 3.20.19)
---------------------------------------------
попередження інвалідності – здійснення комплексу медичних, гігієнічних, фізичних, педагогічних, психологічних, професійних та інших заходів, спрямованих на профілактику переходу захворювання, наслідків травми або вади у постійне обмеження життєдіяльності чи інвалідність особи або на зменшення тяжкості інвалідності;

усунення обмежень життєдіяльності – система заходів, спрямованих на створення умов для досягнення або відновлення особою оптимального фізичного, інтелектуального, психічного і соціального рівня життєдіяльності та забезпечення її законодавчо визначених прав;

реабілітація інвалідів – система медичних, психологічних, педагогічних, фізичних, професійних, трудових заходів, спрямованих на надання особам допомоги у відновленні та компенсації порушених або втрачених функцій організму, усуненні обмежень їх життєдіяльності для досягнення і підтримання соціальної і матеріальної незалежності, трудової адаптації та інтеграції в суспільство;

реабілітаційні послуги – послуги, спрямовані на відновлення оптимального фізичного, інтелектуального, психічного і соціального рівня життєдіяльності особи з метою сприяння її інтеграції в суспільство;

реабілітаційні заходи – комплекс заходів, якими здійснюється реабілітація інвалідів;

медична реабілітація – система лікувальних заходів, що спрямовані на відновлення порушених чи втрачених функцій організму особи, на виявлення та активізацію компенсаторних можливостей організму з метою забезпечення умов для повернення особи до нормальної життєдіяльності, на профілактику ускладнень та рецидивів захворювання;

психолого-педагогічна реабілітація – система психологічних та педагогічних заходів, спрямованих на формування способів оволодіння знаннями, уміннями і навичками, надання психологічної допомоги, зокрема щодо формування самоутвердження і належної самооцінки особою своїх можливостей, засвоєння правил суспільної поведінки шляхом здійснення системної навчально-виховної роботи;

професійна реабілітація – система заходів, спрямованих на підготовку особи до професійної діяльності, відновлення чи здобуття професійної працездатності шляхом адаптації, реадаптації, навчання, перенавчання чи перекваліфікації з можливим подальшим працевлаштуванням та необхідним соціальним супроводженням з урахуванням особистих схильностей та побажань особи;

трудова реабілітація – система заходів, розроблених з урахуванням схильностей, фізичних, розумових і психічних можливостей особи і спрямованих на оволодіння трудовими навичками забезпечення трудової діяльності та адаптацію у виробничих умовах, у тому числі шляхом створення спеціальних чи спеціально пристосованих робочих місць;

фізкультурно-спортивна реабілітація – система заходів, розроблених із застосуванням фізичних вправ для відновлення здоров'я особи та спрямованих на відновлення і компенсацію за допомогою занять фізичною культурою і спортом функціональних можливостей її організму для покращення фізичного і психологічного стану;

фізична реабілітація – система заходів, спрямованих на вироблення і застосування комплексів фізичних вправ на різних етапах лікування і реабілітації, що забезпечують функціональне відновлення особи, виявляють і розвивають резервні і компенсаторні можливості організму шляхом вироблення нових рухів, компенсаторних навичок, користування технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення;

соціальна реабілітація – система заходів, спрямованих на створення і забезпечення умов для повернення особи до активної участі у житті, відновлення її соціального статусу та здатності до самостійної суспільної і родинно-побутової діяльності шляхом соціально-середовищної орієнтації та соціально-побутової адаптації, соціального обслуговування задоволення потреби у забезпеченні технічними та іншими засобами реабілітації;

Добавлено (04.07.09, 3.20.35)
---------------------------------------------
психологічна реабілітація – система заходів, спрямованих на відновлення, корекцію психологічних функцій, якостей, властивостей особи, створення сприятливих умов для розвитку та утвердження особистості;

соціальна допомога – система заходів, спрямованих на повернення особи до активного життя та праці, відновлення соціального статусу і формування в особи якостей, установок щодо пристосування до умов нормальної життєдіяльності шляхом правового і матеріального захисту її існування, підготовки до самообслуговування з формуванням здатності до пересування і спілкування, повсякденних життєвих потреб тощо;

абілітація – система заходів, спрямованих на опанування особою знань та навичок, необхідних для її незалежного проживання в соціальному середовищі: усвідомлення своїх можливостей та обмежень, соціальних ролей, розуміння прав та обов'язків, уміння здійснювати самообслуговування;

професійна орієнтація – науково обґрунтована система форм, методів, засобів впливу на особу для сприяння її професійному самовизначенню на основі врахування стану здоров'я, освітнього і професійно-кваліфікаційного рівнів, інтересів, здібностей, індивідуальних, психофізіологічних особливостей та потреб галузей економіки;

професійний відбір – науково обґрунтована система визначення ступеня придатності особи до конкретної професії, спеціальності (робочого місця, посади) відповідно до встановлених законодавством нормативних вимог;

професійна адаптація – система заходів, спрямованих на забезпечення успішного професійного становлення працюючої особи, формування в неї професійних якостей, установок, потреби активно і творчо працювати;

психологічна підтримка – система соціально-психологічних, психолого-педагогічних способів і методів допомоги особі з метою оптимізації її психоемоційного стану в процесі формування здібностей і самосвідомості, сприяння соціально-професійному самовизначенню, підвищенню конкурентоспроможності на ринку праці та спрямуванню зусиль особи на реалізацію власної професійної кар'єри;

психолого-педагогічний супровід – системна діяльність практичного психолога та корекційного педагога, спрямована на створення комплексної системи клініко-психологічних, психолого-педагогічних і психотерапевтичних умов, що сприяють засвоєнню знань, умінь і навичок, успішній адаптації, реабілітації, особистісному становленню особи, нормалізації сімейних стосунків, її інтеграції в соціум;

психологічна адаптація – система заходів, спрямованих на формування в особи здатності пристосовуватися до існуючих у суспільстві вимог та критеріїв за рахунок присвоєння їй норм і цінностей даного суспільства;

робоче місце інваліда – місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях;

спеціальне робоче місце інваліда – окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, яка потребує додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо;

індивідуальна програма реабілітації – комплекс оптимальних видів, форм, обсягів, термінів реабілітаційних заходів з визначенням порядку і місця їх проведення, спрямованих на відновлення та компенсацію порушених або втрачених функцій організму і здібностей конкретної особи до виконання видів діяльності, визначених у рекомендаціях медико-соціальної експертної комісії;

реабілітаційна установа – установа, підприємство, заклад, у тому числі їх відділення, структурні підрозділи, незалежно від форми власності, що здійснює реабілітацію інвалідів і дітей-інвалідів відповідно до державних соціальних нормативів у сфері реабілітації.

Стаття 2. Законодавство України з питань реабілітації інвалідів

Законодавство України з питань реабілітації інвалідів ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону, законів України «Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії», «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про соціальні послуги», інших нормативно-правових актів, що регулюють правовідносини у цій сфері, та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Добавлено (04.07.09, 3.20.52)
---------------------------------------------
Стаття 3. Основні завдання законодавства України з питань реабілітації інвалідів

Основними завданнями законодавства України з питань реабілітації інвалідів є:

створення умов для усунення обмежень життєдіяльності інвалідів, відновлення і компенсації їх порушених або втрачених здатностей до побутової, професійної, суспільної діяльності;

визначення основних завдань системи реабілітації інвалідів, видів і форм реабілітаційних заходів;

розмежування повноважень між центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування;

регламентування матеріально-технічного, кадрового, фінансового, наукового забезпечення системи реабілітації інвалідів;

структурно-організаційне забезпечення державної соціальної політики по відношенню до інвалідів і дітей-інвалідів;

сприяння залученню громадських організацій інвалідів до реалізації державної політики у цій сфері.

Стаття 4. Сфера дії Закону

Дія цього Закону поширюється на:

громадян України, які в установленому порядку визнані інвалідами;

сім'ї інвалідів, дітей-інвалідів;

інвалідів з числа іноземців, осіб без громадянства, які постійно проживають в Україні, та осіб, які набули статусу біженців в Україні, якщо інше не передбачено законами України чи міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

інвалідів з числа іноземців та осіб без громадянства, які на законних підставах тимчасово перебувають в Україні і мають право на реабілітацію згідно із законами України чи міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 5. Реалізація державної політики у сфері реабілітації інвалідів

Державна політика України у сфері реабілітації інвалідів:

забезпечує координованість системи реабілітації, що реалізується через своєчасність, безперервність та комплексність відновлювальних заходів і методик, а також доступність технічних та інших засобів реабілітації і виробів медичного призначення, реабілітаційних послуг, відповідність їх змісту, рівня та обсягу фізичним, розумовим, психічним можливостям і стану здоров'я інваліда, дитини-інваліда;

регламентує правові, економічні, соціальні умови надання інвалідам, дітям-інвалідам реабілітаційних послуг з урахуванням їх функціональних можливостей, потреби у виробах медичного призначення, технічних та інших засобах реабілітації;

гарантує матеріально-технічне, фінансове, кадрове і наукове забезпечення системи реабілітації;

визначає умови для відновлення або здобуття трудових навичок, отримання освіти, професійної перепідготовки і працевлаштування з урахуванням функціональних можливостей осіб з інвалідністю, сприяння виробничій діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів;

забезпечує реабілітаційним установам незалежно від їх відомчого підпорядкування, типу і форми власності рівні умови для здійснення реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів;

формулює вимоги до об'єктів соціальної інфраструктури та інформації для створення безперешкодного доступу до них інвалідів шляхом усунення природних, комунікаційних і архітектурних перешкод;

сприяє участі громадських організацій, у тому числі громадських організацій інвалідів, у формуванні і реалізації державної політики у цій сфері.

Реалізація державної політики у сфері реабілітації інвалідів покладається на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які у співпраці та партнерстві з громадськими організаціями інвалідів забезпечують розробку і виконання програм для запобігання виникненню інвалідності, компенсації вад і розладів функцій організму особи, створення умов для їх усунення шляхом медичної, психолого-педагогічної, психологічної, фізичної, професійної, трудової, фізкультурно-спортивної, соціальної реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів.

Стаття 6. Державне управління системою реабілітації інвалідів

Державне управління системою реабілітації інвалідів покладається на центральні і місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, які в межах своїх повноважень здійснюють керівництво підприємствами, установами, закладами системи реабілітації інвалідів, аналітично-прогнозну діяльність, визначають тенденції розвитку і вплив демографічної, соціально-економічної, екологічної ситуації, інфраструктури виробничої та невиробничої сфер, ринку праці на стан інвалідності населення, формують напрями взаємодії різних ланок системи реабілітації інвалідів, стратегічні напрями її розвитку, узагальнюють світовий і вітчизняний досвід у цій сфері.

Добавлено (04.07.09, 3.21.24)
---------------------------------------------
До органів виконавчої влади, які здійснюють державне управління системою реабілітації інвалідів, належать центральні органи виконавчої влади у сферах праці та соціальної політики, охорони здоров'я, освіти, культури, фізичної культури і спорту, будівництва та архітектури, інші центральні органи виконавчої влади, їх територіальні органи, які в межах своїх повноважень займаються формуванням і реалізацією державної соціальної політики та/або здійснюють заходи з реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів.

Центральні органи виконавчої влади в межах своїх повноважень координують діяльність місцевих органів виконавчої влади у здійсненні реабілітаційних заходів, організовують розробку та виконання цільових державних програм, запроваджують правові, економічні та організаційні механізми, що стимулюють ефективну діяльність реабілітаційних установ і забезпечують розвиток їх мережі, сприяють міжнародному співробітництву.

№Стаття 7. Медико-соціальна експертиза щодо визначення ступеня обмеження життєдіяльності інваліда

Інвалідність і ступінь втрати здоров'я повнолітніх хворих встановлюються медико-соціальними експертними комісіями, а неповнолітніх – лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів.

Огляд повнолітніх хворих, інвалідів, дітей-інвалідів проводиться за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Залежно від ступеня розладу функцій організму та обмеження життєдіяльності особі, визнаній інвалідом, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.

Перша група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров'я інваліда та обсягів потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

До підгрупи А першої групи інвалідності відносяться особи з виключно високим ступенем втрати здоров'я, надзвичайною залежністю від постійного стороннього догляду, допомоги або нагляду інших осіб і які фактично не здатні до самообслуговування.

До підгрупи Б першої групи інвалідності відносяться особи з високим ступенем втрати здоров'я, значною залежністю від інших осіб у забезпеченні життєво важливих соціально-побутових функцій і які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.

Особам у віці до 18 років лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів встановлюється категорія «дитина-інвалід».

Встановлення інвалідності і ступеня втрати здоров'я супроводжується складанням індивідуальної програми реабілітації інваліда, дитини-інваліда, що визначає реабілітаційні заходи і терміни їх реалізації.

Медико-соціальні експертні комісії визначають:

ступінь обмеження життєдіяльності особи, стан працездатності, групу інвалідності, причину і час настання інвалідності внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва чи професійного захворювання;

види трудової діяльності, рекомендовані для інваліда за станом його здоров'я;

причинний зв'язок інвалідності із захворюванням чи каліцтвом, що виникли в дитинстві, уродженим дефектом;

ступінь втрати здоров'я, групу, причину, зв'язок і час настання інвалідності громадян, які постраждали внаслідок політичних репресій або Чорнобильської катастрофи;

ступінь стійкого обмеження життєдіяльності у хворих для направлення їх у стаціонарні установи соціального обслуговування;

медичні показання на право одержання інвалідами спеціального автотранспорту і протипоказання до керування ним.

Медико-соціальні експертні комісії здійснюють організацію робіт щодо вивчення виробничих, медичних, психологічних, екологічних, соціальних причин виникнення інвалідності, її рівня і динаміки.

Медико-соціальні експертні комісії зобов'язані забезпечити своєчасний огляд (переогляд) повнолітніх хворих, інвалідів, а лікувально-консультативні комісії лікувально-профілактичних закладів – дітей-інвалідів стосовно інвалідності і ступеня втрати здоров'я.

Медико-соціальні послуги з огляду повнолітніх осіб і послуги лікарсько-консультативних комісій з огляду неповнолітніх надаються безоплатно.

Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затверджується Кабінетом Міністрів України.

Добавлено (04.07.09, 3.21.57)
---------------------------------------------
Стаття 8. Експертиза професійної придатності інвалідів

Експертиза професійної придатності повнолітніх інвалідів здійснюється медико-соціальними експертними комісіями. До роботи цих комісій залучаються спеціалісти з інженерної психології (психології праці) та психології професійного відбору, педагогічні працівники, що займаються навчанням і професійною підготовкою інвалідів, спеціалісти державної служби зайнятості.

Висновок медико-соціальної експертної комісії з професійної придатності включається в індивідуальну програму реабілітації інваліда і є підставою для здійснення професійної орієнтації, професійної освіти і наступного працевлаштування з урахуванням побажань і думки інваліда (дитини-інваліда – для навчання).

Рішення медико-соціальних експертних комісій є обов'язковими для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, реабілітаційними установами незалежно від відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.

Розділ II. ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ У СФЕРІ РЕАБІЛІТАЦІЇ ІНВАЛІДІВ

Стаття 9. Основні повноваження центрального органу виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики

Центральний орган виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики в межах своїх повноважень щодо здійснення державної політики у сфері реабілітації інвалідів:

розробляє нормативно-правові акти з питань соціального захисту інвалідів, дітей-інвалідів, здійснює контроль за додержанням законодавства, що регламентує правовідносини у сфері соціального захисту інвалідів;

організовує розробку та впровадження державних соціальних нормативів у сфері реабілітації, Державної типової програми реабілітації інвалідів на основі матеріалів відповідних центральних органів виконавчої влади;

бере участь у розробці державних і цільових програм, заходів з профілактики інвалідності та медичної, психологічної, фізичної, трудової, фізкультурно-спортивної, соціальної реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів;

організовує здійснення заходів щодо забезпечення інвалідів, дітей-інвалідів соціальним, культурним та інформаційним обслуговуванням, технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення, спеціальним автотранспортом, занять фізичною культурою, дозвілля;

запроваджує правові, економічні та організаційні механізми, що стимулюють ефективну діяльність реабілітаційних установ і забезпечують розвиток їх мережі;

забезпечує сертифікацію технічних та інших засобів реабілітації, виробів медичного призначення, які виготовляються протезно-ортопедичними підприємствами;

забезпечує ведення Державного реєстру реабілітаційних установ (далі – Реєстр установ), розробляє типові штатні нормативи професійного складу працівників реабілітаційних установ;

забезпечує проведення моніторингу професійного навчання, трудової зайнятості інвалідів, дітей-інвалідів, аналізу і прогнозування розвитку процесів у цих сферах;

організовує працевлаштування інвалідів через державну службу зайнятості, сприяє створенню робочих місць для них, у тому числі шляхом надання державної підтримки виробничій діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів;

сприяє координації діяльності органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, спрямованій на забезпечення доступності для інвалідів об'єктів соціальної інфраструктури та інформації, виготовлення спеціального виробничого і побутового обладнання, пристосувань для полегшення побуту і праці цієї категорії громадян;

сприяє роботі громадських організацій, у тому числі громадських організацій інвалідів, залучає їх до співпраці та партнерства у цій сфері;

сприяє міжнародному співробітництву у сфері реабілітації інвалідів;

здійснює інші повноваження, передбачені законодавством.

Добавлено (04.07.09, 3.22.17)
---------------------------------------------
Стаття 10. Основні повноваження центральних органів виконавчої влади, які беруть участь у здійсненні державної політики у сфері реабілітації інвалідів

Центральні органи виконавчої влади беруть участь у здійсненні державної політики у сфері реабілітації інвалідів та в межах своїх повноважень забезпечують:

контроль за втіленням державної політики у сфері реабілітації інвалідів;

розробку нормативно-правових актів з питань соціального захисту інвалідів, дітей-інвалідів, контроль за додержанням законодавства, що регламентує правовідносини у сфері соціального захисту інвалідів;

розробку галузевих програм розвитку системи реабілітації інвалідів, а також участь у розробці таких міжгалузевих програм;

участь у розробці єдиних науково обґрунтованих державних соціальних нормативів у сфері реабілітації, критеріїв та вимог до реабілітаційних заходів, Державної типової програми реабілітації інвалідів, вимог щодо медичного, освітнього, науково-методичного, матеріально-технічного, фінансового і кадрового забезпечення реабілітаційних установ;

контроль якості виробів медичного призначення, технічних та інших засобів реабілітації;

затвердження типових положень про реабілітаційні установи, положень (статутів) реабілітаційних установ своєї сфери управління;

створення умов для забезпечення інвалідів, дітей-інвалідів технічними та іншими засобами і послугами реабілітації, виробами медичного призначення;

організацію професійної підготовки кадрів для системи реабілітації інвалідів, впровадження новітніх реабілітаційних методик і технологій, передового досвіду у цій сфері;

науково-методичне керівництво, контроль за дотриманням нормативно-правових актів, державних соціальних нормативів у сфері реабілітації, критеріїв та вимог до реабілітаційних заходів, перевірку діяльності реабілітаційних установ;

доступність для інвалідів об'єктів соціальної інфраструктури та інформації, виготовлення спеціального виробничого і побутового обладнання, пристосувань для полегшення побуту і праці цієї категорії громадян;

участь у створенні і підтримці міжвідомчого інформаційного простору з проблем інвалідності;

співробітництво з державними органами і реабілітаційними установами іноземних держав.

Стаття 11. Основні повноваження місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері реабілітації інвалідів

Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених нормативно-правовими актами:

вживають заходів щодо розширення мережі реабілітаційних установ, у тому числі шляхом створення недержавних реабілітаційних установ;

організують виконання державних програм у сфері реабілітації інвалідів;

організують контроль за діяльністю суб'єктів господарювання, які здійснюють реабілітаційні заходи, незалежно від підпорядкування і форми власності, за додержанням ними вимог ліцензування;

створюють умови для забезпечення інвалідів, дітей-інвалідів, виходячи з їх потреб та відповідно до рекомендацій медико-соціальних експертних комісій (лікарсько-консультативних комісій лікувально-профілактичних закладів), технічними та іншими засобами і послугами реабілітації, виробами медичного призначення, спеціальним автотранспортом;

створюють умови для розвитку творчих здібностей інвалідів, дітей-інвалідів, занять фізичною культурою і спортом інвалідів, дітей-інвалідів;

затверджують положення (статути) реабілітаційних установ комунальної форми власності, погоджують положення (статути) реабілітаційних установ недержавної форми власності;

організують підготовку і підвищення кваліфікації кадрів з реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів, роботу з науково-методичного забезпечення реабілітаційних установ;

забезпечують реалізацію державних програм, розробляють з урахуванням соціально-економічних, демографічних та інших особливостей і фінансують регіональні, місцеві програми зазначеного напряму;

сприяють роботі громадських організацій, у тому числі громадських організацій інвалідів, залучають їх до співпраці та партнерства у цій сфері;

беруть участь у створенні і підтримці міжвідомчого інформаційного простору з проблем інвалідності;

організують інформування інвалідів про зміни у законодавстві про реабілітацію інвалідів.

Добавлено (04.07.09, 3.22.31)
---------------------------------------------
Розділ III. СИСТЕМА РЕАБІЛІТАЦІЇ ІНВАЛІДІВ, ДІТЕЙ-ІНВАЛІДІВ

Стаття 12. Структура системи реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів

Система реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів забезпечує своєчасність, комплексність і неперервність медичної, психолого-педагогічної, фізичної, професійної, трудової, фізкультурно-спортивної, соціальної реабілітації, досягнення інвалідами, дітьми-інвалідами оптимального фізичного, інтелектуального, психічного і соціального рівня життєдіяльності.

Систему реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів складають:

органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють державне управління системою реабілітації інвалідів;

реабілітаційні установи для інвалідів, дітей-інвалідів незалежно від відомчого підпорядкування, типу і форми власності;

будинки дитини – дошкільні навчальні заклади для дітей з вадами фізичного та/або розумового розвитку віком до чотирьох років незалежно від відомчого підпорядкування, типу і форми власності;

спеціальні та санаторні дошкільні навчальні заклади (ясла-садки) компенсуючого типу для дітей віком від двох до семи (восьми) років, які потребують корекції фізичного та/або розумового розвитку, тривалого лікування та реабілітації, незалежно від відомчого підпорядкування, типу і форми власності;

дошкільні навчальні заклади (ясла-садки) комбінованого типу для дітей віком від двох місяців до шести (семи) років, у складі яких можуть бути групи загального розвитку, компенсуючого типу, сімейні, прогулянкові, в яких забезпечується дошкільна освіта з урахуванням стану здоров'я дітей, їх розумового, психологічного, фізичного розвитку, незалежно від відомчого підпорядкування, типу і форми власності;

дошкільні навчальні заклади (центри розвитку дитини) системи освіти, в яких забезпечуються фізичний, розумовий і психологічний розвиток, корекція психологічного і фізичного розвитку, оздоровлення дітей, які відвідують інші навчальні заклади чи виховуються вдома;

спеціальні загальноосвітні школи (школи-інтернати) – загальноосвітні навчальні заклади системи освіти для дітей, які потребують корекції фізичного та/або розумового розвитку;

загальноосвітні санаторні школи (школи-інтернати) – загальноосвітні навчальні заклади I-ІII ступенів з відповідним профілем системи освіти для дітей, які потребують тривалого лікування;

навчальні заклади системи органів праці та соціального захисту населення;

установи соціального обслуговування інвалідів, дітей-інвалідів незалежно від відомчого підпорядкування, типу і форми власності;

санаторно-курортні установи системи органів праці та соціального захисту населення;

протезно-ортопедичні підприємства незалежно від відомчого підпорядкування, типу і форми власності;

установи культури, санаторно-курортні та оздоровчі заклади громадських організацій інвалідів;

академічні та галузеві науково-дослідні, науково-методичні установи, які беруть участь у здійсненні державної політики у сфері реабілітації інвалідів.

Добавлено (04.07.09, 3.22.48)
---------------------------------------------
Стаття 13. Типи реабілітаційних установ

Реабілітаційні установи залежно від змісту реабілітаційних заходів, які вони здійснюють, відносяться до таких типів:

медичної реабілітації;
медико-соціальної реабілітації;
соціальної реабілітації;
психолого-педагогічної реабілітації;
фізичної реабілітації;
професійної реабілітації;
трудової реабілітації;
фізкультурно-спортивної реабілітації.

Реабілітаційні установи можуть мати змішаний тип.

Стаття 14. Створення та припинення діяльності реабілітаційних установ

Реабілітаційні установи в Україні створюються на основі державної, комунальної і приватної власності, а також шляхом об'єднання майна різних форм власності.

Порядок створення, реорганізації та ліквідації реабілітаційних установ встановлюється законом.

Потреба в державних реабілітаційних установах визначається відповідно до соціально-економічних і демографічних потреб України та її регіонів центральними органами виконавчої влади в межах своїх повноважень. Рішення про їх створення приймаються Кабінетом Міністрів України.

Потребу в комунальних реабілітаційних установах визначають місцеві органи виконавчої влади. Рішення про їх створення приймаються органами місцевого самоврядування.

Реабілітаційні установи, засновані на приватній власності (в тому числі власності громадських організацій), можуть надавати реабілітаційні послуги на професійній основі за рахунок власних коштів, залучених коштів або коштів державного чи місцевих бюджетів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Реабілітаційні установи незалежно від свого статусу і відомчої підпорядкованості забезпечують якість реабілітації (абілітації) відповідно до державних соціальних нормативів у сфері реабілітації, критеріїв і вимог до реабілітаційних заходів.

Відомості про реабілітаційні установи незалежно від їх форми власності та відомчої підпорядкованості центральний орган виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики вносить до Реєстру установ.

Стаття 15. Державні соціальні нормативи у сфері реабілітації

Державні соціальні нормативи у сфері реабілітації інвалідів встановлюють вимоги до змісту та обсягу реабілітаційних заходів з відновлення та компенсації обмежених функціональних можливостей інваліда з урахуванням оцінки стану його здоров'я щодо здатності до самообслуговування, самостійного пересування, спілкування, контролювання своєї поведінки, навчання і зайняття трудовою діяльністю.

Державні соціальні нормативи у сфері реабілітації інвалідів розробляються центральними органами виконавчої влади у межах їх повноважень, за участю реабілітаційних установ, відповідних науково-дослідних установ, на основі наукових досліджень.

Стаття 16. Державна типова програма реабілітації інвалідів

Державна типова програма реабілітації інвалідів встановлює гарантований державою перелік послуг з медичної, психолого-педагогічної, фізичної, професійної, трудової, фізкультурно-спортивної, побутової і соціальної реабілітації, технічних та інших засобів реабілітації, виробів медичного призначення, які надаються інваліду, дитині-інваліду з урахуванням фактичних потреб залежно від віку, статі, виду захворювання безоплатно або на пільгових умовах.

Державна типова програма реабілітації інвалідів розробляється центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за участю інших центральних органів виконавчої влади, які здійснюють державне управління системою реабілітації інвалідів, з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів.

Державна типова програма реабілітації інвалідів і порядок її реалізації погоджуються Радою у справах інвалідів при Кабінеті Міністрів України та затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Добавлено (04.07.09, 3.23.03)
---------------------------------------------
Розділ IV. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ УСТАНОВ

Стаття 17. Організація реабілітаційного процесу

Реабілітаційний процес включає такі складові:

відновлювальні медичні заходи, реконструктивна хірургія, ендопротезування,

Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

alex-w — Thu, 30 Jul 2009 15:11:14 GMT

13.04.2007

Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я від 13 квітня 2007 р. N 178-р Київ

Про схвалення Концепції реформування
системи соціальних послуг

1. Схвалити Концепцію реформування системи соціальних послуг, що додається.

2. Мінпраці розробити та подати у грудні 2007 р. Кабінетові Міністрів України проект плану дій з реалізації Концепції, затвердженої цим розпорядженням, на період 2008-2012 років.

3. Центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським держадміністраціям подати у двомісячний строк Мінпраці пропозиції щодо реформування системи соціальних послуг та фінансові розрахунки пов'язаних з цим витрат. Прем'єр-міністр України В.ЯНУКОВИЧ
Інд. 26

СХВАЛЕНО
розпорядженням Кабінету Міністрів України
від 13 квітня 2007 р. N 178-р

КОНЦЕПЦІЯ
реформування системи соціальних послуг

Загальна частина

Реформування системи соціального захисту населення з метою створення умов для досягнення високого рівня життя громадян, посилення цільової спрямованості соціальних програм, поглиблення адресності розпочалося з реформи пенсійного забезпечення та соціальних виплат. Наступний етап передбачає реформування системи соціальних послуг з метою підвищення якості таких послуг. Зазначене завдання сучасної соціальної політики спрямоване на посилення захисту конституційних прав та свобод громадян, забезпечення поваги до кожної людини, її гідності, толерантності та гуманізму. Надання якісних послуг не лише задовольняє фізичні, соціальні та культурні потреби окремої людини, але й сприяє формуванню і збереженню духовних цінностей у суспільстві.

Останнім часом спостерігається зростання кількості осіб, що потребують соціального захисту. Відповідно зростає потреба у збільшенні кількості соціальних послуг та їх видів. Багато з них надаються недержавними організаціями та закладами, є унікальні та інноваційні. Виникає необхідність упорядкування соціальних послуг, узагальнення кращого досвіду їх надання та створення системи соціальних послуг, що задовольнятиме потреби населення.

За останні 10 років прийнято понад 20 законів, якими встановлено державні гарантії щодо надання соціальної допомоги різним категоріям населення. Однак за цей час не було створено належної нормативно-правової бази для забезпечення гарантування та регулювання певного рівня якості соціальних послуг.

Існуюча державна система соціальних послуг орієнтована здебільшого на догляд у стаціонарних закладах, що не сприяє зміцненню родинних стосунків, ускладнює інтеграцію вразливих груп населення.

У закладах та установах не повною мірою використовується механізм управління якістю соціальних послуг, не проводиться оцінка ефективності та не відбувається вплив таких послуг на підвищення рівня життя особи, якій надаються соціальні послуги (далі - отримувач послуг). Така ситуація значною мірою спричинена відсутністю стандартів якості соціальних послуг. Законодавство визначає соціальний стандарт як сукупність норм і нормативів, що регулюють переважно розподіл ресурсів для надання соціальних послуг, але не дають можливості для проведення оцінки ефективності та впливу послуги на якість життя отримувача.

Централізований підхід до визначення потреби в соціальних послугах і формування мережі соціальних служб, закладів та установ зумовлює орієнтацію якості та обсягу таких послуг переважно на фінансові можливості бюджету, а не на потреби населення і не передбачає залучення отримувачів послуг та їх представників до планування і контролю за якістю наданих послуг. Відсутні методики проведення оцінки потреби у послугах як на рівні територіальної одиниці, так і на рівні закладу.

Слід відзначити недосконалість системи контролю. Відсутні механізми контролю за якістю соціальних послуг та дієві санкції за порушення їх якості (обов'язковому контролю підлягає лише використання фінансових ресурсів державними надавачами соціальних послуг відповідно до встановлених нормативів), а також механізми державного та незалежного моніторингу, оцінки ефективності діяльності соціальних служб та їх працівників.

З прийняттям Закону України "Про соціальні послуги" (966-15) розпочато активну роботу в напрямі регулювання надання соціальних послуг державними соціальними службами та організаціями. Статті 3 і 5 Закону України "Про соціальні послуги" (966-15) містять гарантії щодо дотримання стандартів якості суб'єктами, які надають соціальні послуги. Виникає потреба у створенні системи управління якістю соціальних послуг на державному, місцевому рівні та на рівні соціальних служб.

Добавлено (30.07.09, 6.04.34)
---------------------------------------------
В цілях реалізації положень Конституції (254к/96-ВР) і законів України щодо забезпечення соціального захисту громадян, доступності та якості соціальних послуг, запровадження нового ефективного механізму фінансування і управління системою соціальних послуг, підвищення рівня якості життя населення розроблено цю Концепцію, яка визначає етапи досягнення стратегічної мети - нової якості життя громадян, удосконалення системи соціального захисту населення шляхом створення системи якісних соціальних послуг і наближення їх до європейського рівня. Концепція ґрунтується на положеннях Конституції України ( 254к/96-ВР ), Законів України "Про соціальні послуги" ( 966-15 ) і "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" ( 2017-14 ).

Мета і основні завдання Концепції

Метою Концепції є реформування системи соціальних послуг для підвищення ефективності її функціонування та наближення до потреб отримувачів.

Основні завдання Концепції:

визначення основних засад і принципів функціонування та стратегічних напрямів реформування системи соціальних послуг;

удосконалення нормативно-правової бази щодо організації та функціонування системи соціальних послуг.

Цілі, завдання та основні принципи реформування системи соціальних послуг

Реформування системи соціальних послуг передбачається здійснити у напрямі підвищення їх якості, посилення адресності, підвищення ефективності та наближення до потреб отримувачів послуг.

Цілями реформування системи соціальних послуг є:

підвищення рівня якості соціальних послуг і наближення його до європейського;

упровадження механізму управління і регулювання системи соціальних послуг, що забезпечуватиме її постійне оновлення відповідно до потреб отримувачів.

Основні завдання реформи:

створення системи якісних соціальних послуг, яка б відповідала потребам різних груп населення, передусім людей, які опинилися у складних життєвих обставинах, шляхом модернізації існуючих і запровадження нових соціальних послуг;

удосконалення управління державними видатками на соціальні послуги з метою їх раціонального використання;

упровадження механізму, який стимулює надавачів соціальних послуг до постійного підвищення рівня якості таких послуг;

посилення ролі місцевого самоврядування у плануванні, фінансуванні та організації надання соціальних послуг;

удосконалення управління соціальними послугами, зокрема впровадження механізму регулювання системи соціальних послуг;

створення умов для розвитку ринку соціальних послуг шляхом розширення їх переліку, рівної участі на цьому ринку надавачів послуг усіх форм власності.

Реформування системи соціальних послуг проводиться цілеспрямовано, системно, відкрито і поступово, що потребує:

здійснення взаємоузгоджених послідовних заходів на державному і місцевому рівні, залучення до процесу реформування всіх суб'єктів організації та надання соціальних послуг;

забезпечення співпраці на засадах партнерства надавачів соціальних послуг усіх форм власності;

організації відповідного реагування надавачів послуг на нові вимоги у цій сфері;

належного забезпечення фінансовими, людськими, науковими та іншими ресурсами.

Система соціальних послуг повинна відповідати таким вимогам:

Добавлено (30.07.09, 6.04.50)
---------------------------------------------
1) орієнтованість на задоволення потреб отримувачів послуг.

Види, форми та обсяг соціальних послуг спрямовуються на надання допомоги у розв'язанні проблем і відповідають попиту на такі послуги, індивідуальним потребам людей, які опинилися у складних життєвих обставинах. Це забезпечується за принципами добровільності отримання соціальних послуг, можливості вибору закладу та місця отримання таких послуг, а також обов'язковим проведенням оцінки індивідуальних потреб, складенням і виконанням індивідуальних планів отримувача послуг;

2) адресність надання послуг.

Передбачає диференціацію надання соціальних послуг з урахуванням умов життя їх отримувача, адресне фінансування з місцевих бюджетів, закупівлю послуг або цільову соціальну допомогу отримувачу для оплати послуг обраного ним надавача послуг;

3) залучення отримувача послуг до розв'язання власних проблем.

Подолання споживацького підходу до отримання соціальних послуг, розвиток самостійності і активності отримувача послуг, його власних можливостей у розв'язанні проблем, що виникають;

4) децентралізація системи надання соціальних послуг.

Передбачає базування соціальних послуг на рівні громади, розукрупнення великих закладів і центрів, територіальне наближення надання послуг до місця проживання/перебування їх отримувачів для забезпечення збереження або відновлення соціальних зв'язків і родинних стосунків. Посилення ролі та відповідальності органів місцевого самоврядування за якість, фінансове забезпечення, обсяг, вибір надавача соціальних послуг;

5) створення для надавачів соціальних послуг усіх форм власності рівних умов на ринку таких послуг.

Забезпечення рівної конкурентоспроможності кожного з надавачів потребує вдосконалення нормативно-правової бази щодо можливості укладати контракти на надання соціальних послуг, стимулювання та регулювання діяльності комерційних організацій з надання соціальних послуг, а також удосконалення послуг та інфраструктури у державних закладах;

6) ефективність надання соціальних послуг.

Зазначена вимога передбачає підвищення ефективності управління бюджетними коштами. Зміст та організація соціальних послуг забезпечують найповніше задоволення індивідуальних потреб отримувачів послуг та спрямовані на досягнення позитивних змін в їх житті, сприяння інтеграції в суспільство, самовизначенню, особистісному та творчому розвиткові;

7) прозорість та підзвітність системи соціальних послуг.

Процеси планування, організації надання соціальних послуг, моніторингу їх якості відбуваються за участю всіх відповідальних структур, включаючи самих отримувачів та їхніх представників, із залученням громадського контролю та незалежних інспекцій, оприлюдненням результатів перевірок, інформуванням громадян про діяльність у сфері соціальних послуг;

8) забезпечення якості соціальних послуг.

Система забезпечення якості соціальних послуг передбачає введення мінімальних державних стандартів якості та здійснення постійного контролю за їх дотриманням, регулювання діяльності з надання соціальних послуг шляхом ліцензування та реєстрації суб'єктів, що надають соціальні послуги, застосування економічного та адміністративного механізму, що обумовлює конкуренцію на ринку соціальних послуг і стимулює підвищення рівня якості таких послуг;

9) використання найкращого досвіду.

Передбачає вивчення і поширення найкращого вітчизняного та міжнародного досвіду застосування методик надання соціальних послуг, проведення оцінки потреб отримувачів, ефективності планування, навчання персоналу, фінансування та контролю якості.

Добавлено (30.07.09, 6.05.06)
---------------------------------------------
Стратегічні напрями реформування системи соціальних послуг

Для досягнення мети Концепції завдання реформування системи соціальних послуг виконуються за такими напрямами:

удосконалення існуючих і створення нових видів соціальних послуг;

визначення переліку гарантованих державою безоплатних соціальних послуг та категорій населення, які мають право на їх отримання;

розроблення і впровадження в практику методик планування відповідно до оцінки потреб населення у соціальних послугах як на рівні територіальних одиниць, так і на рівні закладу відповідно до оцінки індивідуальних потреб отримувачів;

розроблення і впровадження стандартів якості соціальних послуг із залученням представників отримувачів послуг та громадських організацій;

створення системи контролю за дотриманням державних мінімальних стандартів якості, установлення відповідальності за недотримання таких стандартів надавачами послуг;

удосконалення системи проведення моніторингу та оцінки соціальних послуг шляхом застосування методик оцінювання результативності таких послуг, ефективності діяльності працівників соціальних служб;

упровадження системи управління якістю в соціальних закладах та організаціях;

забезпечення підготовки персоналу моніторингових та контролюючих служб, інспекцій;

створення правових умов для функціонування незалежних інспекцій та проведення громадського моніторингу якості соціальних послуг;

розроблення і впровадження механізму соціального замовлення на соціальні послуги у недержавних надавачів послуг обласними, міськими та районними органами самоврядування за рахунок місцевих бюджетів на підставі визначених потреб територіальної одиниці у послугах;

оптимізація використання коштів, що надходять з державного, місцевого бюджету та інших джерел, для фінансування соціальних послуг, удосконалення методики розрахунку вартості послуг на одного отримувача;

посилення професійної соціальної роботи шляхом забезпечення соціальних служб кваліфікованими соціальними працівниками, підвищення статусу соціальних працівників;

розвиток і вдосконалення системи підготовки та підвищення кваліфікації фахівців соціальних служб та надавачів соціальних послуг, розроблення порядку атестації спеціалістів надавачів соціальних послуг, забезпечення атестації фахівців недержавних надавачів соціальних послуг у державній системі надання соціальних послуг;

формування ринку соціальних послуг шляхом забезпечення рівних можливостей для організацій різних форм власності, удосконалення механізму регулювання їх діяльності, податкової політики, нормативно-правової бази надання соціальних послуг на конкурсній основі; надання послуг, що не увійшли у гарантований державою безоплатний обсяг, на платній основі;

удосконалення механізму координації співпраці центральних, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та надавачів соціальних послуг з питань надання таких послуг; забезпечення міжвідомчої співпраці фахівців з метою подальшого розвитку та підвищення ефективності надання соціальних послуг;

Добавлено (30.07.09, 6.05.30)
---------------------------------------------
удосконалення звітності щодо надання соціальних послуг та
забезпечення її прозорості;

формування бази даних:

- щодо надавачів соціальних послуг;

- за окремими групами соціально незахищених груп населення;

створення умов для інформування населення про ринок соціальних послуг та їх надавачів шляхом забезпечення широкого доступу до електронних та друкованих баз даних із застосуванням сучасних комп'ютерних технологій та дистанційних форм зв'язку;

розроблення механізму забезпечення реалізації права громадян на вибір соціальних послуг;

удосконалення нормативно-правової та методичної бази для забезпечення функціонування системи соціальних послуг;

забезпечення широкого інформування громадськості щодо цілей та завдань реформування, популяризації стандартів якості та пояснення їх ролі в процесі регулювання якості соціальних послуг з боку отримувачів, проведення громадського моніторингу якості таких послуг шляхом створення та розповсюдження соціальної реклами.

Очікувані результати реформування системи соціальних послуг

Підвищення рівня якості життя та реалізація конституційних прав населення шляхом створення системи соціальних послуг, яка задовольняє потреби населення в отриманні доступних та якісних адресних соціальних послуг.

Міжнародне співробітництво у сфері забезпечення реформування системи соціальних послуг

У контексті стратегії інтеграції України до Європейського співтовариства важливим завданням є приведення національної системи соціального захисту у відповідність з європейськими стандартами. Дієвим інструментом для цього є міжнародне співробітництво.

Міжнародне співробітництво у сфері організації та надання соціальних послуг повинно бути спрямоване на обмін досвідом практичної роботи та науковою інформацією для:

упровадження в практику передових методик організації та надання якісних соціальних послуг;
підготовки та перепідготовки кадрів;
удосконалення нормативно-правової бази.

Добавлено (30.07.09, 6.08.32)
---------------------------------------------
Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я
від 9 квітня 2008 р. N 575-р
Київ

Про затвердження плану заходів з подальшого розвитку вітчизняного виробництва технічних та інших засобів реабілітації на 2008-2009 роки

1. Затвердити план заходів з подальшого розвитку вітчизняного виробництва технічних та інших засобів реабілітації на
2008-2009 роки, що додається.
2. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, облдержадміністраціям надавати організаційну допомогу протезно-ортопедичним підприємствам у виконанні завдань з будівництва та реконструкції.
3. Мінпраці забезпечити виконання плану заходів, затвердженого цим розпорядженням.

Прем'єр-міністр України Ю.ТИМОШЕНКО
Інд. 26

ЗАТВЕРДЖЕНО
розпорядженням Кабінету Міністрів України
від 9 квітня 2008 р. N 575-р
ПЛАН
заходів з подальшого розвитку вітчизняного
виробництва технічних та інших засобів
реабілітації на 2008-2009 роки

I. Розроблення, випробування та підготовка до впровадження у виробництво нових видів технічних та інших засобів реабілітації, що виконуються УкрНДІпротезування
1. Розроблення, випробування та підготовка до впровадження у виробництво:
нових видів протезних, ортезних систем та типорозмірів комплектувальних частин до ортезів ізоцентричного типу для дітей, що забезпечують еквівалентну ходьбу;
комплектувальних частин для робочих та комбінованих протезів верхніх кінцівок;
спеціального обладнання та інструментів для побутової адаптації і освоєння технічних засобів реабілітації (2009 рік);
ортезних систем із застосуванням комплектувальних частин для них різного функціонального призначення для дітей та дорослих;
технічних засобів реабілітації з композиційних матеріалів;
спеціальних копил для виготовлення різних груп ортопедичного взуття;
модифікованих біомеханічних апаратно-програмних комплексів оцінки постави, статики та ходьби людини;
комплектувальних частин до протезних та ортезних систем.
2. Розроблення національних стандартів, гармонізованих з європейськими, на технічні засоби реабілітації інвалідів, які визначають рівень якості продукції та надання послуг із
забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації.
II. Будівництво, реконструкція, модернізація, технічне оснащення державних, у тому числі казенних, підприємств, УкрНДІпротезування
3. Створення мережі сервісних центрів з обслуговування інвалідів та окремих категорій населення та ремонту технічних та інших засобів реабілітації (2009 рік).
4. Технічне оснащення випробувальної лабораторії УкрНДІпротезування.
5. Розроблення та виготовлення спеціального оснащення для сертифікаційних випробувань технічних засобів реабілітації в державному підприємстві "Центр сертифікації технічних засобів
реабілітації та послуг" (2009 рік).
6. Будівництво та технічне оснащення виробничо-дослідної лабораторії ортопедичного взуття на базі Київського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (2009 рік).
7. Будівництво, реконструкція, модернізація та придбання державними, у тому числі казенними, підприємствами основних засобів, зокрема для стаціонарів первинного та складного
протезування, що належать до їх структури.
8. Забезпечення виїзних медико-технічних бригад спеціалізованим автомобільним транспортом.
9. Створення регіональних цехів, дільниць з урахуванням вимог міжнародних стандартів (2009 рік).
10. Реконструкція реабілітаційних відділень клініки УкрНДІпротезування та придбання основних засобів.
III. Впровадження інноваційних технологій у виробництво технічних засобів реабілітації інвалідів
11. Організація виробництва сучасних:
засобів побутового обслуговування інвалідів;
засобів технічної реабілітації інвалідів;
засобів пересування та малої механізації для інвалідів;
комплектувальних частин до протезно-ортопедичних виробів.
_______________________________________________
___________________________________
_________________________

Добавлено (30.07.09, 6.10.40)
---------------------------------------------
РОЗПОРЯДЖЕННЯ від 14 січня 2009 р.[color=blue] № 17-р Київ

Про схвалення Концепції Державної цільової програми “Цукровий діабет” на 2009—2013 роки

1. Схвалити Концепцію Державної цільової програми “Цукровий діабет” на 2009— 2013 роки, що додається.

Визначити МОЗ державним замовником Програми.

2. МОЗ разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробити та подати до 1 лютого 2009 р. Кабінетові Міністрів України проект Державної цільової програми “Цукровий діабет” на 2009—2013 роки.

Прем’єр-міністр України
Ю. ТИМОШЕНКО

Інд. 28

СХВАЛЕНО

розпорядженням Кабінету Міністрів України

від 14 січня 2009 р. № 17-р

КОНЦЕПЦІЯ
Державної цільової програми “Цукровий діабет” на 2009—2013 роки
Визначення проблеми, на розв’язання якої спрямована програма

За даними ВООЗ, в економічно розвинутих державах світу до 4—6 відсотків населення хворіє на цукровий діабет. В Європі питома вага таких хворих становить близько 4 відсотків. Унаслідок поширення цукрового діабету рівень смертності підвищився в 2—3 рази, а тривалість життя зменшилася на 10—30 відсотків.

Визначаючи загрозу, яку становить для людства цукровий діабет, Генеральна Асамблея ООН прийняла 20 грудня 2006 р. Резолюцію про цукровий діабет, відповідно до якої витрати, пов’язані з наданням медичної допомоги хворим, оцінюються більш як у 2—3 відсотки загальних видатків з охорони здоров’я; майже 80 відсотків припадає на лікування ускладнень, 20 відсотків — на закупівлю цукрознижувальних препаратів і систем контролю. За даними Міжнародної діабетичної федерації, вартість лікування одного хворого хоча б з одним хронічним ускладненням становить в середньому від 6 до 18 тис. доларів на рік.

В Україні на 1 січня 2008 р. зареєстровано 1 094 124 хворих на цукровий діабет (2,4 відсотка численності населення). Проте кількість людей з недіагностованою патологією перевищує у 3—4 рази.

Останніми роками невпинно збільшується кількість хворих дітей, особливо віком до 5 років, що потребують лікування препаратами інсуліну.

Відповідно до світової статистики, кожні 13—15 років кількість хворих на цукровий діабет (далі — хворі) подвоюється. Аналогічна тенденція спостерігається і в Україні — показник захворюваності збільшився з 115,6 (1993 рік) до 239,4 (2007 рік) на 100 тис. населення; поширеності — відповідно з 1699,2 до 2354,7. Переважно це стосується кількості хворих на цукровий діабет II типу. Ситуація ускладнюється також тим, що при такому діабеті спостерігається артеріальна гіпертензія в 2 рази частіше, ніж у пацієнтів, які не страждають на цукровий діабет.

У структурі загальної захворюваності населення патологія ендокринних органів і тканин займає шосте місце. При цьому кожна третя особа з ендокринним захворюванням страждає на цукровий діабет.

Щороку збільшуються видатки для проведення заходів з профілактики, діагностики та лікування хворих з ускладненнями, але обсяг таких видатків становить лише 0,5—0,8 відсотка загальних коштів з охорони здоров’я.

Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування необхідності її розв’язання програмним шляхом

На ситуацію, що склалася, негативно впливають такі фактори:

нераціональне харчування населення, що в поєднанні з гіподинамією призводить до збільшення кількості осіб з надлишковою масою тіла (ожиріння спостерігається майже у 80 відсотків хворих);

збільшення кількості осіб з хронічними серцево-судинними захворюваннями (гіпертонічна хвороба, атеросклероз) як групи ризику розвитку цукрового діабету;

відсутність налагодженого механізму проведення у закладах охорони здоров’я обов’язкового профілактичного огляду населення з метою виявлення та діагностики цукрового діабету, його ускладнень і диспансеризації хворих;

низький рівень оснащення закладів охорони здоров’я медичним обладнанням для діагностики та лікування хворих;

відсутність ефективної системи забезпечення хворих лікарськими засобами та виробами медичного призначення, їх медико-соціальної реабілітації;

обмеженість можливостей із забезпечення санаторно-курортним лікуванням;

недостатнє фінансування наукових досліджень з питань профілактики, діагностики та лікування хворих;

недосконалість форм та методів проведення роз’яснювальної роботи з питань профілактики цукрового діабету та його ускладнень.

Обов’язковою умовою ефективного лікування хворих є безперебійне забезпечення їх сучасними лікарськими засобами та виробами медичного призначення.

Комплексне розв’язання проблеми, тривала наявність якої вкрай негативно позначається на демографічній ситуації та трудоресурсному потенціалі держави, координація зусиль центральних і місцевих органів виконавчої влади можливі за умови прийняття і виконання Державної цільової програми “Цукровий діабет” на 2009—2013 роки (далі — Програма).

Добавлено (30.07.09, 6.11.14)
---------------------------------------------
Мета Програми

Метою Програми є підвищення ефективності загальнодержавних заходів, спрямованих на:

профілактику та діагностику цукрового діабету, його ускладнень;

запобігання та зниження рівня захворюваності на цукровий діабет, його ускладнень, спричинених ними інвалідності і смертності;

збільшення тривалості і поліпшення якості життя хворих шляхом підвищення рівня та забезпечення доступності медичної допомоги, адаптації їх у суспільстві.

Визначення оптимального варіанта розв’язання проблеми

на основі порівняльного аналізу можливих варіантів

Можливі два варіанти розв’язання проблеми.

Перший варіант передбачає зміну порядку забезпечення хворих лікарськими засобами та виробами медичного призначення із запровадженням адресної допомоги. Однак такий процес може бути впроваджений одночасно з реформуванням усієї системи надання медичної допомоги хворим.

Другий, оптимальний варіант полягає у системній та комплексній реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я, використання ресурсів держави з метою надання високоякісної медичної допомоги хворим шляхом одночасного проведення роботи, спрямованої на:

створення і забезпечення належного функціонування за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів ефективної системи організації такої допомоги на кожному лікувально-профілактичному рівні;

зміну порядку забезпечення хворих лікарськими засобами та виробами медичного призначення із запровадженням адресної допомоги;

забезпечення ефективного функціонування Державного реєстру хворих на цукровий діабет.

Значного прогресу в лікуванні хворих можна досягти лише в результаті виконання державної цільової програми, підготовленої з урахуванням сучасних технологій та наукових розробок.

Шляхи і способи розв’язання проблеми, строк виконання Програми

Для розв’язання проблеми необхідно:

оптимізувати мережу державних і комунальних закладів охорони здоров’я, що надають медичну допомогу хворим;

удосконалити систему підготовки медичного персоналу, насамперед для закладів первинної медико-санітарної допомоги, з питань профілактики та діагностики цукрового діабету, його ускладнень і лікування хворих;

забезпечити постійний скринінг цукрового діабету та його ускладнень;

створити і забезпечити належне функціонування системи профілактики та діагностики цукрового діабету, його ускладнень і лікування;

розробити та впровадити у практичну діяльність стандарти (протоколи) надання медичної допомоги хворим;

широко застосовувати сучасні медичні технології;

удосконалити порядок забезпечення хворих лікарськими засобами та виробами медичного призначення;

забезпечити заклади охорони здоров’я сучасними діагностичними системами для оцінки ефективності лікування хворих, своєчасного виявлення та лікування його ускладнень;

забезпечити ефективне функціонування Державного реєстру хворих на цукровий діабет;

удосконалити систему соціального захисту і реабілітації зазначених осіб;

забезпечити наукове супроводження Програми;

сприяти розвиткові міжнародного співробітництва з відповідних питань;

активізувати роз’яснювальну роботу серед населення з підвищення рівня обізнаності з питань запобігання та діагностики цукрового діабету і лікування хворих;

удосконалити відповідно до міжнародних вимог нормативно-правові акти, що регулюють проведення клінічних досліджень нових вітчизняних та імпортованих лікарських засобів.

Очікувані результати виконання Програми,

визначення її ефективності

Виконання Програми дасть змогу:

підвищити рівень діагностування цукрового діабету з 24 до 34 випадків на 1 тис. населення і його компенсації у дорослих — з 3 до 11, у дітей — з 10 до 30 відсотків;

зменшити кількість ускладнень цукрового діабету — діабетичних гангрен з 0,7 до 0,5 відсотка, діабетичної ретинопатії з 50 до 30 відсотків загальної кількості хворих; ампутацій стопи з приводу цукрового діабету з 6,4 до 5,3 випадка на 100 тис. населення;

зменшити кількість дітей з важкою гіпоглікемічною комою з 230 до 150;

знизити рівень первинного виходу на інвалідність (насамперед хворих працездатного віку) внаслідок ускладнень цукрового діабету з 1,35 до 1,1 на 10 тис. населення, а рівень смертності — на 10 відсотків.

Оцінка фінансових ресурсів, необхідних для виконання Програми

Фінансування Програми здійснюватиметься у межах видатків, що передбачаються у державному бюджеті МОЗ, іншим головним розпорядникам бюджетних коштів, відповідальним за виконання Програми, та за рахунок коштів бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва і Севастополя, інших джерел.

Обсяг бюджетних коштів, визначатиметься щороку виходячи з конкретних завдань та фінансових можливостей.

УКАЗИ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

alex-w — Thu, 30 Jul 2009 15:00:09 GMT

01.03.2009

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 113/2009

Про першочергові заходи щодо поліпшення становища осіб з вадами зору

З метою ефективного вирішення питань щодо розв'язання проблем осіб з вадами зору, створення сприятливих умов для реалізації ними прав на участь в економічній, політичній, соціальній, культурній та інших сферах суспільного життя постановляю:

1. Кабінету Міністрів України:

забезпечувати широку участь всеукраїнських громадських організацій інвалідів у процесі вироблення державної соціальної політики, підготовки законодавчих ініціатив, які спрямовані на створення сприятливих умов життєдіяльності осіб з обмеженими фізичними можливостями, в тому числі й осіб з вадами зору;

розглянути питання щодо створення Українського та регіональних центрів профілактики ретинопатій у недоношених дітей, а також створення Українського банку тканин ока на базі Інституту очних хвороб і тканинної терапії імені В.П.Філатова Академії медичних наук України;

вживати заходів щодо поліпшення матеріально-технічного забезпечення спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей з вадами зору, впровадження у навчально-реабілітаційний процес комп'ютерної техніки, тифлотехнічних засобів, спеціального медичного обладнання для корекції і розвитку зорового сприймання;

здійснити заходи з удосконалення роботи служб медико-соціальної експертизи та медико-соціальних експертних комісій;

переглянути перелік технічних та інших засобів реабілітації, якими забезпечуються окремі категорії населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2006 року №1652, з метою оновлення засобів для реабілітації інвалідів по зору;

вжити заходів щодо запровадження обліку працюючих на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності інвалідів залежно від нозологічної форми їх захворювання;

розглянути питання щодо розроблення та видання шрифтом Брайля, плоскодруком, зі збільшеним кеглем підручників і посібників, у тому числі озвучених, призначених для осіб з різними ступенями втрати зору з метою укомплектування такими підручниками та посібниками спеціалізованих загальноосвітніх навчальних закладів, де навчаються діти з вадами зору.

2. Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям:

ужити заходів щодо поетапного, протягом п'яти років, оснащення пішоходних переходів спеціальними звуковими світлофорами та напрямними огорожами для створення безпечних умов руху осіб з вадами зору;

посилити контроль за дотриманням законодавства щодо пільгового проїзду інвалідів, у тому числі інвалідів по зору, та осіб, які їх супроводжують;

вжити заходів щодо обмеження паркування транспортних засобів на тротуарах у місцях компактного проживання інвалідів по зору та місцях розташування підприємств і установ, де працюють особи з вадами зору.

3. Міністерству охорони здоров'я України:

удосконалити систему ранньої діагностики порушень зору у дітей, розробити заходи щодо забезпечення своєчасної профілактики втрати зору внаслідок хронічних захворювань, забезпечити медико-генетичне консультування подружніх пар щодо запобігання вадам зору у новонароджених;

розробити та затвердити порядок забезпечення інвалідів по зору виробами медичного призначення, в тому числі термометрами, тонометрами, глюкометрами, обладнаними звуковим інформатором;

удосконалити порядок забезпечення інвалідів по зору протезами очей та окулярами, забезпечити поліпшення якості цих виробів;

розглянути питання щодо внесення змін до Інструкції про встановлення груп інвалідності стосовно термінів переогляду інвалідів по зору та спрощення порядку обстеження таких інвалідів медико-соціальними експертними комісіями.

4. Міністерству освіти і науки України за участю Академії педагогічних наук України:

удосконалити до 1 вересня 2009 року методики з розвитку, виховання та навчання дітей з вадами зору, забезпечити їх видання і доступність для широкого користування;

вивчити міжнародний досвід щодо навчання осіб з вадами зору та слуху у навчальних закладах і внести в установленому порядку відповідні пропозиції щодо вдосконалення вітчизняної системи навчання таких категорій осіб...

Добавлено (30.07.09, 6.00.09)
---------------------------------------------
5. Міністерству праці та соціальної політики України вивчити питання щодо можливості запровадження на підприємствах Українського товариства сліпих виробництва тифлотехнічних засобів для інвалідів по зору.

6. Міністерству культури і туризму України забезпечувати організацію та проведення щорічного Всеукраїнського фестивалю творчості осіб з вадами зору.

7. Державному комітету телебачення та радіомовлення України за участю Українського товариства сліпих запровадити у 2009 році трансляцію радіопередач з актуальних питань для осіб з обмеженими фізичними можливостями, в тому числі для осіб з вадами зору.

8. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям сприяти підприємствам та організаціям Українського товариства сліпих у питаннях завершення оформлення ними права власності на майно, в тому числі на земельні ділянки.

Президент України Віктор ЮЩЕНКО

2 березня 2009 року
______________________________________________________
_________________________________________
____________________________

ЗАКОНИ УКРАЇНИ

alex-w — Thu, 30 Jul 2009 14:55:10 GMT

03.05.2007

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законів України щодо
соціального захисту інвалідів

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є :

1. Внести зміни до таких законів України:

1) у Законі України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 21, ст. 252; Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 45, ст. 406; 2002 р., № 52,
ст. 380):

у частині другій статті 6 слово „оспорювати” замінити словом „оскаржувати”;

статтю 22 викласти у такій редакції:
„Стаття 22. У разі складення вступних іспитів з позитивним результатом до вищих навчальних закладів І–І V рівня акредитації зараховуються поза конкурсом діти-інваліди та інваліди першої і другої груп, яким не протипоказане навчання за обраною спеціальністю, до професійно-технічних навчальних закладів − діти-інваліди та інваліди, яким не протипоказане навчання за обраною професією (спеціальністю) та спеціалізацією. За інших рівних умов переважне право на зарахування до вищих навчальних закладів I – IV рівня акредитації та професійно-технічних навчальних закладів мають інваліди та діти з малозабезпечених сімей, у яких: обидва батьки є інвалідами; один з батьків інвалід, а інший помер; одинока матір з числа інвалідів; батько – інвалід, який виховує дитину без матері. Під час навчання зазначеним категоріям громадян стипендія та пенсія (державна соціальна допомога інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам) виплачуються в повному розмірі.”;

2) доповнити частину першу статті 3 Закону України „Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів” (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 50, ст. 302; 2002 р., № 2,
ст. 5; 2005 р., № 17–19, ст. 267) після слів „засобам масової інформації для дітей та юнацтва,” словами „для інвалідів,”;

3) у другому реченні статті 9 та частині сімнадцятій статті 34 Закону України „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ” (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 46–47, ст. 403; 2001 р., № 17, ст. 80) цифри „16” замінити цифрами „18” ;

4) в абзаці другому частини першої статті 7 Закону України „Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям” (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 35, ст. 290; 2002 р., № 50, ст. 367;
2006 р., № 19–20, ст. 165) цифри „16” замінити цифрами „18”;

5) у пункті 4 частини першої, частинах п'ятій і шостій та абзаці третьому частини десятої статті 35 Закону України „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 14, ст. 71; 2005 р., № 2, ст. 41) цифри „16” замінити цифрами „18”.

2. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
_______________________________________________________
__________________________________________
_______________________ _____

Добавлено (30.07.09, 5.43.18)
---------------------------------------------
14.06.2007

ЗАКОН УКРАЇНИ

«Про внесення змін до статті 14 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є :
I . Внести до Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 21, ст.252; ВВР, 2006, N 2-3, ст.35; ВВР, 1996, N 52, ст.301) такі зміни:

1) Частину другу статті 14 викласти у такій редакції :

„Продукція підприємств і організацій громадських організацій інвалідів та підприємств інших форм власності, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менше 50 відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, включається до державного замовлення в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.”

II . Цей Закон набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Голова Верховної Ради України
____________________________________________
________________________________
_____________________

Добавлено (30.07.09, 5.47.16)
---------------------------------------------
23.12.2008

ЗАКОН УКРАЇНИ №796-VI

Про внесення змін до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям"

Верховна Рада України постановляє:

1. Внести до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., N 35, ст. 290; 2002 р., N 50, ст. 367; 2006 р., N 19 - 20, ст. 165; 2007 р., N 33, ст. 441) такі зміни:

1) у першому реченні абзацу третього частини третьої статті 4 слова і цифри «вищих навчальних закладах I - IV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладах» замінити словами і цифрами «загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах I - IV рівнів акредитації";

2) статтю 7 викласти у такій редакції:

"Стаття 7. Умови, за яких державна соціальна допомога не призначається, зменшується її розмір або припиняється виплата

Державна соціальна допомога не призначається у випадках, коли:

працездатні члени малозабезпеченої сім'ї не працюють, не служать, не вчаться за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах I - IV рівнів акредитації протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги (крім осіб, які в установленому порядку визнані безробітними та за інформацією центрів зайнятості не порушують законодавство про зайнятість щодо сприяння своєму працевлаштуванню; осіб, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку або за дітьми, які потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку; осіб, які доглядають за інвалідами I групи або дітьми-інвалідами віком до 18 років, а також за особами, які досягли 80-річного віку);

з'ясовано, що малозабезпечена сім'я має додаткові джерела для існування, а також хто-небудь із її складу протягом 12 місяців перед зверненням за наданням державної соціальної допомоги здійснив покупку або оплатив послуги на суму, яка на час звернення перевищує 10-кратну величину прожиткового мінімуму для сім'ї;

у власності чи володінні малозабезпеченої сім'ї є друга квартира (будинок) за умови, що загальна площа житла перевищує 21 квадратний метр на одного члена сім'ї та додатково 10,5 квадратного метра на сім'ю, чи більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму);

у власності чи володінні малозабезпеченої сім'ї (крім сімей, що складаються лише з дітей та осіб, які досягли 65-річного віку або є інвалідами I та II групи, та сімей, в яких є діти-інваліди) є земельна ділянка площею понад 0,6 га, крім випадків, коли така земельна ділянка з незалежних від сім'ї причин не приносить дохід.

За наявності обставин, передбачених у частині першій цієї статті, державна соціальна допомога може бути призначена органом праці та соціального захисту населення на підставі рішень районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій та виконавчих комітетів міських і районних у містах (у разі їх створення) рад або утворених ними комісій у разі, якщо:

у складі сім'ї є інвалід;

у малозабезпеченій багатодітній сім'ї виховуються троє або більше дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах I - IV рівнів акредитації, але не довше ніж до досягнення ними 23 років);

неможливість отримання будь-яких джерел для існування пов'язана з тривалою хворобою одного та/або кількох членів сім'ї. Рішення про призначення державної соціальної допомоги у таких випадках приймається на підставі обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, яка звернулася за призначенням такої допомоги.

Призначена державна соціальна допомога може бути зменшена до 50 відсотків її розміру у разі невикористання сім'єю можливостей знаходження додаткових джерел для існування.

Якщо сім'єю навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру, виплата призначеної державної соціальної допомоги припиняється з місяця, в якому виявлено порушення. На наступний строк державна соціальна допомога може бути призначена не раніше ніж через шість місяців починаючи з першого числа місяця виявлення порушення».

2. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Президент України В. ЮЩЕНКО

м. Київ

24 грудня 2008 року N 796-VI
_________________________________________________
________________________________________
_______________________________

Добавлено (30.07.09, 5.49.43)
---------------------------------------------
25.12.2008

Закон України "Про державний бюджет України на 2009 рік N 835-VI

I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначити доходи Державного бюджету України на 2009 рік у сумі 238.931.337,1 тис. гривень, у тому числі доходи загального фонду Державного бюджету України - у сумі 183.698.198,8 тис. гривень та доходи спеціального фонду Державного бюджету України - у сумі 55.233.138,3 тис. гривень, згідно з додатком N 1 до цього Закону.

Затвердити видатки Державного бюджету України на 2009 рік у сумі 267.320.395,3 тис. гривень, у тому числі видатки загального фонду Державного бюджету України - у сумі 193.284.779 тис. гривень та видатки спеціального фонду Державного бюджету України - у сумі 74.035.616,3 тис. гривень.

Затвердити на 2009 рік:

обсяги повернення кредитів до Державного бюджету України у сумі 3.128.033,4 тис. гривень, у тому числі повернення кредитів до загального фонду Державного бюджету України - у сумі 591.846,5 тис. гривень та повернення кредитів до спеціального фонду Державного бюджету України - у сумі 2.536.186,9 тис. гривень;

обсяги надання кредитів з Державного бюджету України у сумі 5.843.975,2 тис. гривень, у тому числі надання кредитів із загального фонду Державного бюджету України - у сумі 175.896,7 тис. гривень та надання кредитів із спеціального фонду Державного бюджету України - у сумі 5.668.078,5 тис. гривень.

Установити граничний розмір дефіциту Державного бюджету України на 2009 рік у сумі 31.105.000 тис. гривень, у тому числі граничний розмір дефіциту загального фонду Державного бюджету України - у сумі 9.170.630,4 тис. гривень та граничний розмір дефіциту спеціального фонду Державного бюджету України - у сумі 21.934.369,6 тис. гривень, згідно з додатком N 2 до цього Закону.

Установити оборотну касову готівку Державного бюджету України на 2009 рік у розмірі до двох відсотків видатків загального фонду Державного бюджету України, визначених цією статтею.

Добавлено (30.07.09, 5.50.18)
---------------------------------------------
II. ДОХОДИ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

Стаття 2. Установити, що до доходів загального фонду Державного бюджету України на 2009 рік належать:

1) податок на додану вартість (крім розстрочених податкових зобов'язань Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та її підприємств, а також податкової заборгованості);

2) податок на прибуток підприємств (крім податку на прибуток підприємств комунальної власності, розстрочених податкових зобов'язань Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та її підприємств, а також податкової заборгованості);

3) збір за спеціальне водокористування;

4) збір за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення (нормативи зазначеного збору визначаються з урахуванням статті 82 цього Закону);

5) платежі за користування надрами загальнодержавного значення;

6) 25,45 відсотка збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

7) акцизний збір із вироблених в Україні товарів (крім акцизного збору з вироблених в Україні товарів, що сплачується платниками, які зареєстровані в Автономній Республіці Крим, акцизного збору з вироблених в Україні нафтопродуктів і транспортних засобів);

8) акцизний збір із ввезених на територію України товарів (крім акцизного збору з ввезених на територію України нафтопродуктів і транспортних засобів);

9) плата за ліцензії на певні види господарської діяльності (крім плати за ліцензії, що видаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, виконавчими органами місцевих рад і місцевими органами виконавчої влади, та плати за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами);

10) кошти, отримані за вчинення консульських дій на території України, та 90 відсотків коштів, отриманих за вчинення консульських дій за межами України, в установленому Кабінетом Міністрів України порядку;

11) ввізне мито (крім ввізного мита на нафтопродукти і транспортні засоби та шини до них);

12) рентна плата за нафту, природний газ, газовий конденсат, що видобуваються в Україні (крім рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні, яка сплачується дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України");

13) плата за розміщення тимчасово вільних коштів державного бюджету;

14) державне мито в частині, що відповідно до закону зараховується до державного бюджету;

15) кошти від санкцій (штрафи, пеня тощо), що застосовуються за рішеннями уповноважених посадових осіб Антимонопольного комітету України, інших органів виконавчої влади (крім адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами відповідних рад та утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями, штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування; штрафних санкцій за порушення законодавства з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів), а також за рішеннями судів, прийнятими за зверненнями уповноважених підрозділів органів виконавчої влади; штрафних санкцій внаслідок невиконання укладених розпорядником бюджетних коштів угод з суб'єктами господарювання на придбання товарів, робіт і послуг за рахунок коштів державного бюджету;

Добавлено (30.07.09, 5.50.42)
---------------------------------------------
16) кошти від реалізації майна, конфіскованого за рішенням суду, скарбів, які є пам'ятками історії та культури, майна, одержаного державою в порядку спадкування чи дарування;

17) частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до бюджету, та дивіденди (доход), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, які є у державній власності;

18) 80 відсотків коштів, отриманих підприємствами, установами та організаціями, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, за здані у вигляді брухту і відходів золото, платину, метали платинової групи, дорогоцінне каміння, та 50 відсотків коштів, отриманих цими підприємствами, установами та організаціями за здане у вигляді брухту і відходів срібло;

19) 20 відсотків надходжень до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях;

20) 10 відсотків портового (адміністративного) збору;

21) 10 відсотків коштів від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них, що перебувають у державній власності до розмежування земель державної та комунальної власності (крім земельних ділянок, визначених пунктом 28 статті 6 та абзацом третім пункту 1 частини першої статті 48 цього Закону); 100 відсотків коштів від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них, що перебувають у державній власності після розмежування земель державної та комунальної власності;

22) рентна плата за транспортування нафти та нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами;

23) рентна плата за транзитне транспортування аміаку;

24) 50 відсотків суми виконавчого збору, стягнутого державною виконавчою службою;

25) надходження від Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в рахунок погашення заборгованості за Угодою між Урядом Російської Федерації та Кабінетом Міністрів України про передачу з України до Російської Федерації важких бомбардувальників ТУ-160, ТУ-95 МС, крилатих ракет повітряного базування великої дальності та обладнання ( 643_116 );

26) плата за видачу, переоформлення, продовження терміну дії ліцензій на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій та видачу копій і дублікатів таких ліцензій;

27) плата за виділення номерного ресурсу;

28) плата за видачу, переоформлення, продовження терміну дії ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України та видачу дублікатів таких ліцензій;

Добавлено (30.07.09, 5.51.03)
---------------------------------------------
29) кошти від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки, іншого майна Збройних Сил України (крім надходжень від реалізації об'єктів нерухомого військового майна разом із земельними ділянками, на яких вони розташовані, або майновими правами на них);

30) 50 відсотків орендної плати за користування майном (крім військового майна і майна Національної академії наук України та галузевих академій наук), що належить бюджетним установам, які утримуються за рахунок державного бюджету;

31) відрахування від суми коштів, витрачених на рекламу тютюнових виробів та/або алкогольних напоїв в межах України;

32) плата за надані в оренду ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення;

33) плата за митне оформлення товарів і транспортних засобів поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом, установленим для митних органів;

34) збір за видачу спеціальних дозволів на користування надрами та кошти від продажу таких дозволів;

35) надходження від секретаріату ООН, ОБСЄ або іншої регіональної організації за участь українського контингенту Збройних Сил України в миротворчих операціях;

36) кошти, що надійдуть від надання учасниками процедури закупівель забезпечення їх тендерної пропозиції, які не підлягають поверненню цим учасникам, у випадках, передбачених законодавством України з питань закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти (крім надходжень, визначених пунктом 9 частини першої статті 35 цього Закону);

37) кошти, що надійдуть від учасника - переможця процедури закупівлі під час укладання договору про закупівлю як забезпечення виконання цього договору, які не підлягають поверненню учаснику-переможцю (крім надходжень, визначених пунктом 10 частини першої статті 35 цього Закону);

38) орендна плата за користування цілісним майновим комплексом та іншим державним майном (крім надходжень, визначених пунктом 30 цієї статті);

39) вивізне мито;

40) єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;

41) плата за використання інших природних ресурсів;

Добавлено (30.07.09, 5.51.29)
---------------------------------------------
42) збір за користування радіочастотним ресурсом України;

43) надходження від державних грошових лотерей;

44) надходження від перевищення кошторисних доходів над кошторисними витратами Національного банку України;

45) відсотки за користування державним пільговим кредитом, наданим на будівництво (придбання) житла для окремих категорій громадян, які відповідно до чинного законодавства мають право на отримання таких кредитів;

46) плата за державну реєстрацію джерел іонізуючого випромінювання (реєстраційний збір);

47) інші доходи, що підлягають зарахуванню до Державного бюджету України згідно із статтею 29 Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ).

Стаття 3. Установити, що підприємства, частка держави у статутному фонді яких перевищує 50 відсотків, господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходиться у статутних фондах інших господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій, а також дочірні підприємства, представництва та філії таких підприємств і товариств, учасники договорів про спільну діяльність, та/або особи, уповноважені договорами про спільну діяльність, укладеними за участю зазначених підприємств, щомісячно здійснюють продаж:

нафти сирої і газового конденсату власного видобутку (видобутих на підставі спеціальних дозволів на користування надрами), крім обсягів, які використовуються на власні технологічні потреби, а також газу скрапленого - виключно на біржових аукціонах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

всього природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу) власного видобутку (видобутого на підставі спеціальних дозволів на користування надрами) для формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення, безпосередньо суб'єкту, уповноваженому Кабінетом Міністрів України на формування такого ресурсу, за ціною (яка повинна забезпечувати покриття економічно обґрунтованих витрат видобутку та отримання прибутку), затвердженою Національною комісією регулювання електроенергетики України для кожного суб'єкта господарювання, визначеного в абзаці першому цієї статті.

Установити, що за рахунок природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу), що видобувається суб'єктами господарювання, визначеними в абзаці першому цієї статті, формується та використовується у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, ресурс природного газу для потреб населення.

З метою дотримання норм цієї статті передання нафти сирої, газового конденсату, природного газу (у тому числі нафтового (попутного) та скрапленого газу) на умовах договорів комісії, давальницької переробки, інших договорів, які не передбачають передання права власності на них, не допускається.

Добавлено (30.07.09, 5.51.46)
---------------------------------------------
Дія цієї статті поширюється виключно на тих учасників договорів про спільну діяльність, відповідно до яких вартість вкладу підприємств, частка держави у статутному фонді яких перевищує 50 відсотків, господарських товариств, більше ніж 50 відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходиться у статутних фондах інших господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій, а також дочірніх підприємств, представництв та філій таких підприємств і товариств перевищує 50 відсотків загальної вартості вкладів учасників договорів про спільну діяльність.

Стаття 4. У 2009 році Міністерству фінансів України здійснити переоформлення залишку заборгованості Кабінету Міністрів України перед Національним банком України, визначеної абзацом третім частини першої статті 1 Закону України "Про реструктуризацію боргових зобов'язань Кабінету Міністрів України перед Національним банком України" ( 1697-14 ), шляхом випуску та передачі Національному банку України облігацій внутрішньої державної позики.

Установити, що Національний банк України у 2009 році вносить до Державного бюджету України щоквартально рівними частинами перевищення кошторисних доходів над кошторисними витратами Національного банку України на загальну суму не менш як 4.008.112 тис. гривень.

Стаття 5. Установити, що у 2009 році продаж спеціальних дозволів на користування надрами здійснюється на аукціонах, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 6. Установити, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2009 рік у частині доходів є:

1) акцизний збір із вироблених в Україні нафтопродуктів і транспортних засобів;

2) акцизний збір із ввезених на територію України нафтопродуктів і транспортних засобів;

3) ввізне мито на нафтопродукти і транспортні засоби та шини до них;

4) 10 відсотків коштів, отриманих за вчинення консульських дій за межами України;

5) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, у тому числі 160.000 тис. гривень нарахованих і несплачених зобов'язань державного підприємства "Енергоринок" перед державним бюджетом із цього збору за минулі роки;

6) платежі, пов'язані з перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, відповідно до укладеної 28 травня 1997 року Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про взаємні розрахунки, пов'язані з поділом Чорноморського флоту та перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України ( 643_077 );

7) 50 відсотків суми виконавчого збору, стягнутого державною виконавчою службою;

8) кошти від реалізації надлишкової космічної техніки військового та подвійного призначення, що належить Національному космічному агентству України;

Добавлено (30.07.09, 5.52.13)
---------------------------------------------
9) кошти від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки, іншого майна утворених відповідно до законів України військових формувань (крім Збройних Сил України), правоохоронних органів і Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;

10) збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, що відповідно до закону сплачуються при здійсненні безготівкових операцій з купівлі-продажу іноземної валюти за гривню, торгівлі ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння та при відчуженні легкових автомобілів, з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, з надання послуг стільникового рухомого зв'язку (додаткові збори на виплату пенсій) у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

11) 80 відсотків надходжень до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях;

12) 90 відсотків портового (адміністративного) збору;

13) збори за підготовку до державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, та кошти від продажу контрольних марок;

14) надходження від видачі дозволів на експортно-імпортні операції з наркотичними засобами, психотропними речовинами і прекурсорами;

15) власні надходження бюджетних установ (у тому числі наукових установ Національної академії наук України і галузевих академій наук), які утримуються за рахунок коштів державного бюджету, в тому числі орендна плата за користування військовим майном, майном Національної академії наук України і галузевих академій наук та 50 відсотків орендної плати за користування іншим майном, що належить бюджетним установам, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету;

16) реалізація матеріальних цінностей державного резерву;

17) реалізація розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву;

18) надходження від секретаріату ООН, ОБСЄ або іншої регіональної організації за участь українського персоналу органів внутрішніх справ України в миротворчих операціях;

19) надходження до Фонду соціального захисту інвалідів;

20) 30 відсотків збору за забруднення навколишнього природного середовища (крім надходжень, визначених пунктом 40 цієї статті);

21) 70 відсотків надходжень від збору за проведення гастрольних заходів;

Добавлено (30.07.09, 5.52.34)
---------------------------------------------
22) 74,55 відсотка збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

23) плата за оформлення посвідчення закордонного українця;

24) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

25) кошти від Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" відповідно до статті 7 Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки" ( 1868-15 );

26) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності;

27) надходження від енергогенеруючих компаній у рахунок погашення заборгованості перед Державним комітетом України з державного матеріального резерву за поставлене протягом 1997-2000 років органічне паливо, але не менше 50.000 тис. гривень;

28) 90 відсотків коштів, отриманих від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації;

29) відсотки за користування пільговим довгостроковим державним кредитом, наданим молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) та придбання житла;

30) платежі, що пов'язані з виконанням Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про участь Російської Федерації у розвитку соціально-економічної сфери м. Севастополя та інших населених пунктів, в яких дислокуються військові формування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України ( 643_255 );

31) надходження від реалізації об'єктів нерухомого військового майна Збройних Сил України разом із земельними ділянками, на яких вони розташовані, або майновими правами на них;

32) надходження, одержані в рахунок погашення заборгованості Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" перед Державним комітетом України з державного матеріального резерву за використані матеріальні цінності з державного резерву, у сумі не менше 50.000 тис. гривень;

33) надходження від оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах;

34) штрафні санкції за порушення законодавства з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів;

35) кошти від реалізації продуктів утилізації боєприпасів, що передаються для утилізації Міністерству промислової політики України та Національному космічному агентству України;

Добавлено (30.07.09, 5.52.52)
---------------------------------------------
36) плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні;

37) кошти від сплати інвалідами часткової вартості автомобілів та кошти від реалізації автомобілів, повернутих інвалідами;

38) кошти, отримані від продажу частин встановленої кількості викидів парникових газів, передбаченого статтею 17 Кіотського протоколу до Рамкової конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату ( 995_801 );

39) кошти від реалізації галузевих резервів (виробничих запасів) уранового концентрату, цирконію та гафнію, сформованих за рахунок коштів цільового галузевого фонду створення національного ядерно-паливного циклу;

40) збір за забруднення навколишнього природного середовища, що справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками;

41) податкова заборгованість з податку на прибуток підприємств (крім підприємств комунальної власності), податку на додану вартість, рентної плати за транзитне транспортування природного газу, а також надходження розстрочених податкових зобов'язань (у тому числі відсотків за користування податковим кредитом) з цих платежів Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та її підприємств;

42) рентна плата за транзитне транспортування природного газу (крім відповідних надходжень, визначених пунктом 41 цієї статті);

43) рентна плата за природний газ, що видобувається в Україні, яка сплачується дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України";

44) надходження в рамках програм допомоги Європейського Співтовариства.

Стаття 7. Установити, що кошти, які надійшли від Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" відповідно до статті 7 Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки" ( 1868-15 ) до спеціального фонду державного бюджету ( 2285-15 ) у 2005 році, додатково обліковуються у Державному казначействі України на окремому відповідному рахунку як фінансовий резерв для зняття з експлуатації атомних блоків.

Стаття 8. Установити, що у 2009 році надходження, одержані в рахунок погашення заборгованості Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" за використані матеріальні цінності з державного резерву, у сумі не менше 50.000 тис. гривень спрямовуються у рахунок погашення зобов'язань Державного комітету України з державного матеріального резерву за зберігання запасів державного резерву перед суб'єктами господарювання, які мають заборгованість із розрахунків з Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та її підприємствами.

Порядок проведення розрахунків відповідно до цієї статті встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Добавлено (30.07.09, 5.53.08)
---------------------------------------------
Стаття 9. Дозволити Міністерству палива та енергетики України разом з Державним концерном "Ядерне паливо" забезпечити відчуження галузевих резервів (виробничих запасів) уранового концентрату, цирконію та гафнію, сформованих за рахунок коштів цільового галузевого фонду створення національного ядерно-паливного циклу, лише на аукціоні, з наступним перерахуванням отриманих коштів до спеціального фонду державного бюджету на проведення заходів з реалізації Комплексної програми створення ядерно-паливного циклу в Україні у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 10. Установити, що у 2009 році до нормативів, затверджених у додатках N 1 та N 2 до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ( 309-17 ) (Відомості Верховної Ради України, 2008 р., N 27-28, ст. 253), що належать до абсолютних, застосовується коефіцієнт 1,439 та запроваджується базовий норматив платежів за користування надрами для видобування глинистих порід у розмірі 5 відсотків до вартості таких видобутих порід замість нормативів у грошовому розмірі.

III. ДЕРЖАВНИЙ БОРГ ТА ФІНАНСУВАННЯ
ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

Стаття 11. Установити на 31 грудня 2009 року граничний розмір державного боргу України в сумі 192.924.464,7 тис. гривень.

Стаття 12. Установити, що державні запозичення здійснюються в межах загального обсягу граничного розміру державного боргу України, встановленого статтею 11 цього Закону. У разі надходження коштів із внутрішніх (зовнішніх) джерел фінансування певного типу, визначених додатком N 2 до цього Закону, у неповному обсязі, допускається збільшення надходжень коштів із зовнішніх (внутрішніх) джерел фінансування іншого типу з відповідним перевищенням граничного розміру державного боргу України, встановленого статтею 11 цього Закону, за рахунок перевищення відповідних обсягів запозичень із щомісячним обов'язковим інформуванням Комітету Верховної Ради України з питань бюджету.

У разі зменшення (збільшення) обсягу платежів з погашення основної суми державного боргу порівняно із обсягом, визначеним цим Законом, зменшується (збільшується) обсяг державних запозичень з дотриманням визначеного цим Законом обсягу фінансування державного бюджету за борговими операціями.

Стаття 13. Установити, що у 2009 році державні підприємства, в тому числі господарські товариства, акціонерні холдингові компанії (крім банків), у статутному фонді яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, та їх до<

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

alex-w — Thu, 30 Jul 2009 14:27:14 GMT

П О С Т А Н О В А
від 20 травня 2009 р. N 480
Київ

Про внесення змін до Положення про порядок
призначення та надання населенню субсидій
для відшкодування витрат на оплату
житлово-комунальних послуг, придбання
скрапленого газу, твердого та рідкого
пічного побутового палива

Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:

Внести до Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. N 848 ( 848-95-п ) "Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива" (ЗП України, 1996 р., N 2, ст. 76; Офіційний вісник України, 1997 р., число 39, с. 17; 1998 р., N 19, ст. 683; 1999 р., N 20, ст. 886, N 48, ст. 2350; 2000 р., N 5, ст. 178, N 35, ст. 1511; 2001 р., N 20, ст. 881, N 52, ст. 2373; 2002 р., N 51, ст. 2290; 2003 р., N 9, ст. 397, N 45, ст. 2362; 2004 р, N 30, ст. 2020; 2006 р., N 50, ст. 3327; 2007 р., N 39, ст. 1552), зміни, що додаються.

Прем'єр-міністр України Ю.ТИМОШЕНКО

Інд. 21

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 20 травня 2009 р. N 480

ЗМІНИ,
що вносяться до Положення про порядок призначення
та надання населенню субсидій для відшкодування витрат
на оплату житлово-комунальних послуг, придбання
скрапленого газу, твердого та рідкого
пічного побутового палива ( 848-95-п )

1. Абзац перший пункту 3 викласти у такій редакції:

"3. Призначення субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється управліннями праці та соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, структурними підрозділами з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - органи праці та соціального захисту населення).".

2. Доповнити абзац третій пункту 4 після першого речення реченням такого змісту: "Рішення про призначення (непризначення) субсидій у таких випадках приймається на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, а рішення стосовно призначення (непризначення) субсидій одиноким непрацездатним громадянам, які обслуговуються територіальним центром соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян, - на підставі клопотання територіального центру.".

3. У пункті 5:

підпункт 1 викласти у такій редакції:

"1) у житлових приміщеннях (будинках) зареєстровані працездатні громадяни працездатного віку, які не працювали і не навчалися у загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах I-IV рівня акредитації за денною формою навчання та не були зареєстровані у службі зайнятості населення як такі, що шукають роботу, протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням субсидії (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за інвалідами I групи або дітьми-інвалідами віком до 18 років, або інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги);";

доповнити пункт підпунктами 5 і 6 такого змісту:

"5) будь-хто із зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб, яким нараховується плата за житлово-комунальні послуги, протягом 12 місяців перед зверненням за призначенням субсидії здійснив купівлю земельної ділянки, квартири (будинку), автомобіля, транспортного засобу (механізму), будівельних матеріалів, інших товарів довгострокового вжитку тощо або оплатив послуги з навчання, будівництва, ремонту квартири (будинку) або автомобіля, транспортного засобу (механізму), телефонного (в тому числі мобільного) зв'язку тощо, крім житлово-комунальних послуг у межах норм споживання та медичних послуг, пов'язаних із забезпеченням життєдіяльності, на суму, яка на час звернення перевищує 10-кратну величину прожиткового мінімуму для зазначених осіб. При цьому враховується прожитковий мінімум, установлений та затверджений відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум" ( 966-14 ) осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення;

Добавлено (30.07.09, 5.27.14)
---------------------------------------------
6) під час вибіркового обстеження матеріально-побутових умов сім'ї державним соціальним інспектором з'ясовано, що будь-хто із складу зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб, яким нараховується плата за житлово-комунальні послуги, має додаткові джерела для існування, не зазначені у декларації про доходи та майно (здає у найм (оренду) житлове приміщення (будинок) або його частину; працює без оформлення трудових відносин у встановленому порядку; отримує дохід від утримання худоби, птиці, інших тварин, дохід від народних промислів, використання наявної сільськогосподарської техніки, вантажної машини, мікроавтобуса тощо),".

4. У пункті 12:

абзац дев'ятий викласти у такій редакції:

"Якщо серед осіб, зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) є громадяни, які одержують стипендію, соціальні виплати (допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за інвалідом I групи або особою, яка досягла 80-річного віку, за дитиною-інвалідом віком до 18 років, інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу, допомоги по безробіттю, а також компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги і мають право на отримання субсидії, у тому числі на підставі рішень комісій, під час визначення сукупного доходу осіб, зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку), враховуються фактичні розміри стипендій та соціальних виплат.";

в абзаці одинадцятому:

у першому реченні слова і цифри "за денною формою у вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладах" замінити словами і цифрами "у загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах I-IV рівня акредитації за денною формою навчання";

доповнити абзац реченням такого змісту: "Рішення про призначення (непризначення) субсидій у таких випадках приймається на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.".

5. Абзац другий пункту 20 викласти у такій редакції:

"за поданням житлово-експлуатаційних організацій, житлово-будівельних (житлових) кооперативів, об'єднань співвласників багатоквартирного будинку та організацій, що надають житлово-комунальні послуги, якщо громадянин, якому призначено субсидію, не сплачує відповідну частку житлово-комунальних послуг, за винятком випадків, пов'язаних із затримкою виплати заробітної плати, пенсії тощо, яка підтверджується відповідними документами, - з місяця, в якому надійшло таке подання. Подання надається зазначеними організаціями органам праці та соціального захисту населення до 10 числа місяця, що настає за місяцем, в якому виникли такі обставини;".

6. У тексті Положення ( 848-95-п ) слова "відділ (управління) субсидій" в усіх відмінках і формах числа замінити словами "орган праці та соціального захисту населення" у відповідному відмінку і числі.

Адреса и телефоны

alex-w — Tue, 28 Jul 2009 08:41:36 GMT

Телефони міністерств
Міністерство аграрної політики України
(044) 226 34 66, (044) 229 85 45
Міністерство охорони навколишнього природного середовища України
(044) 206-3100, (044) 206-31-07
Міністерство економіки України
(044) 293 9394
Міністерство закордонних справ України
(044) 226 3379
Міністерство культури і туризму України
(044) 235 23 78
Міністерство оборони України
(044) 253 11 56
Міністерство охорони здоров’я України
(044) 293 2439
Міністерство освіти і науки України
(044) 253 1156
Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту
(044) 220 03 66
Міністерство палива та енергетики України
(044) 221 43 64, (044) 462 05 61
Мiнiстерство працi та соцiальної полiтики України
(044) 226 24 45, (044) 220 00 98
Міністерство промислової політики України
(044) 246 32 20, (044) 246 31 14
Міністерство транспорту та зв'язку України
(044) 235-97-70
Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи
(044) 247 3178, (044) 247 3222
Міністерство фінансів України
(044) 253 92 20
Міністерство юстиції України
(044) 228 37 23
Міністерство внутрішніх справ України
(044) 291 33 33

Добавлено (28.07.09, 11.28.58)
---------------------------------------------
Телефон Секретаріату Президента. Довідка
(044) 255-73-33

Добавлено (28.07.09, 11.30.03)
---------------------------------------------
http://portal.rada.gov.ua/ -- сайт Верховной Рады

Добавлено (28.07.09, 11.30.41)
---------------------------------------------
http://www.gpu.gov.ua– Генеральная прокуратура Украины

Добавлено (28.07.09, 11.33.47)
---------------------------------------------

[size=14]Министерство труда и социальной политики Украины[/size]

Адрес:

01023, Киев, ул. Эспланадная, 8/10

тел. (044) 226 24 45, (044) 220 00 98

Донецкое областное отделение Фонда социальной защиты инвалидов Минтруда Украины:
ул.Университетская, 91, г. Донецк, 83073

Зателефонувати на “гарячу лінію” Ви можете у день її роботи з 14.00 до 16.00 за телефоном: 254-05-65.[color=green]

Добавлено (28.07.09, 11.39.36)
---------------------------------------------
Приемная Президента Украины

г. Киев, ул. Шелковичная, 12

Часы приема:

понедельник-четверг 8:00–18:00
пятница 8:00–17:00
суббота 9:00–13:00

Телефон для справок: (044) 226-20-77

Добавлено (28.07.09, 11.40.17)
---------------------------------------------
Адреса Будинку Уряду – Київ, вул. Грушевського 12\2[size=12][color=red]

Добавлено (28.07.09, 11.41.36)
---------------------------------------------
http://donkriminfo.dn.ua/ -- сайт УМВС Украины

«Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»

alex-w — Sat, 04 Jul 2009 12:18:42 GMT

ЗАКОН УКРАИНЫ

от 21 марта 1991 года № 875-XII Об основах социальной защищенности инвалидов в Украине

Настоящий Закон определяет основы социальной защищенности инвалидов в Украине и гарантирует им равные со всеми другими гражданами возможности для участия в экономической, политической и социальной сферах жизни общества, создание необходимых условий, дающих возможность инвалидам вести полноценный образ жизни согласно индивидуальным способностям и интересам.

I. ОБЩИЕ ПОЛОЖЕНИЯ
Статья 1. Инвалиды в Украине владеют всей полнотой социально-экономических, политических, личных прав и свобод, закрепленных Конституцией Украины и другими законодательными актами.
Центральные и местные органы исполнительной власти и органы местного самоуправления, предприятия, учреждения и организации (независимо от форм собственности и хозяйствования) привлекают представителей общественных организаций инвалидов к подготовке решений, касающихся интересов инвалидов.
Дискриминация инвалидов запрещается и преследуется по закону.
Статья 2. Инвалидом является лицо со стойким расстройством функций организма, обусловленным заболеванием, следствием травм или с врожденными дефектами, которые приводят к ограничению жизнедеятельности, к необходимости в социальной помощи и защите.
Статья 3. Инвалидность как мера утраты здоровья определяется путем экспертного обследования в органах медико-социальной экспертизы Министерства здравоохранения Украины.
Положение о медико-социальной экспертизе утверждается Кабинетом Министров Украины с учетом мнений общественных организаций инвалидов в лице их республиканских органов.
Статья 4. Деятельность государства относительно инвалидов проявляется в создании правовых, экономических, политических, социально-бытовых и социально-психологических условий для удовлетворения их потребностей в восстановлении здоровья, материальном обеспечении, посильной трудовой и общественной деятельности.
Социальная защита инвалидов со стороны государства заключается в предоставлении денежной помощи, средств передвижения, протезирования, ориентации и восприятия информации, приспособленного жилья, в установлении опеки или постороннего ухода, а также приспособленности застройки населенных пунктов, общественного транспорта, средств коммуникаций и связи к особенностям инвалидов.
Статья 5. Порядок и условия определения потребностей в связи с инвалидностью устанавливаются на основании заключения медико-социальной экспертизы и с учетом способностей к профессиональной и бытовой деятельности инвалида. Виды и объемы необходимой социальной защиты инвалида предоставляются в виде индивидуальной программы медицинской, социально-трудовой реабилитации и адаптации.
Индивидуальная программа реабилитации является обязательной для выполнения государственными органами, предприятиями (объединениями), учреждениями и организациями.
Статья 6. Защита прав, свобод и законных интересов инвалидов обеспечивается в судебном или другом порядке, установленном законом.
Гражданин имеет право в судебном порядке оспаривать решения органов медико-социальной экспертизы о признании или непризнании его инвалидом.
Служебные лица и другие граждане, виновные в нарушении прав инвалидов, определенных настоящим Законом, несут установленную законодательством материальную, дисциплинарную, административную или уголовную ответственность.
Статья 7. Законодательство о социальной защищенности инвалидов в Украине состоит из настоящего Закона и других актов законодательства, которые издаются в соответствии с ним.
Органы местного самоуправления обязаны информировать инвалидов об изменениях и дополнениях законодательства о социальной защищенности инвалидов.
Нормативно-правовые акты, касающиеся материального, социально-бытового и медицинского обеспечения инвалидов, разрабатываются при участии общественных организаций инвалидов.

Добавлено (04.07.09, 3.15.15)
---------------------------------------------
II. ГОСУДАРСТВЕННЫЕ ОРГАНЫ УКРАИНЫ, ОСУЩЕСТВЛЯЮЩИЕ ГОСУДАРСТВЕННОЕ УПРАВЛЕНИЕ В ОБЛАСТИ ОБЕСПЕЧЕНИЯ СОЦИАЛЬНОЙ ЗАЩИЩЕННОСТИ ИНВАЛИДОВ
Статья 8. Государственное управление в области обеспечения социальной защищенности инвалидов осуществляется центральным органом исполнительной власти по вопросам труда и социальной политики, Министерством здравоохранения Украины и органами местного самоуправления Украины.
Представители республиканских общественных организаций инвалидов являются членами коллегий центрального органа исполнительной власти по вопросам труда и социальной политики и Министерства здравоохранения Украины.
Статья 9. Центральный орган исполнительной власти по вопросам труда и социальной политики совместно с другими министерствами и другими центральными органами исполнительной власти, органами местного самоуправления, общественными организациями инвалидов осуществляет разработку и координирование долгосрочных и краткосрочных программ по реализации государственной политики относительно инвалидов и контролирует их выполнение.
Центральный орган исполнительной власти по вопросам труда и социальной политики с учетом мнения общественных организаций инвалидов может входить в Кабинет Министров Украины с предложениями относительно совершенствования законодательства по проблемам инвалидности, содействует развитию сотрудничества государственных и общественных организаций с зарубежными странами в отрасли социальной защищенности инвалидов.
Статья 10. Финансирование работы по социальной защищенности инвалидов осуществляется Фондом социальной защиты инвалидов.
Положение о фонде утверждается Кабинетом Министров Украины с учетом мнений республиканских общественных организаций инвалидов.
Статья 11. Бюджет Фонда социальной защиты инвалидов формируется за счет средств республиканского бюджета, благотворительных взносов организаций, трудовых коллективов и граждан, других поступлений, в том числе от предпринимательской деятельности фонда, что не противоречит действующему законодательству.
Органы местного самоуправления имеют право создавать собственные фонды социальной помощи инвалидам. Порядок и условия расходования средств этих фондов определяются центральным органом исполнительной власти по вопросам экономической политики с учетом предложений общественных организаций инвалидов.
Средства таких фондов находятся на специальном счете в банковских учреждениях и изъятию не подлежат.

Добавлено (04.07.09, 3.16.02)
---------------------------------------------
III. ОБЩЕСТВЕННЫЕ ОРГАНИЗАЦИИ ИНВАЛИДОВ
Статья 12. Общественные организации инвалидов создаются с целью осуществления мер по социальной защите, социально-трудовой и медицинской реабилитации инвалидов и привлечению их к общественно полезной деятельности, занятиям физической культурой и спортом.
Статья 13. Центральные и местные органы исполнительной власти и органы местного самоуправления должны оказывать помощь и способствовать общественным организациям инвалидов в их деятельности.
Статья 14. Общественные организации инвалидов осуществляют производственную, хозяйственную, финансовую и другую деятельность, не запрещенную действующим законодательством.
Продукция предприятий (объединений) и организаций, общественных организаций инвалидов, номенклатура и объемы производства которой согласованы с государственными заказчиками, включается в государственный заказ. Объекты капитального строительства, которые возводятся за счет средств общественных организаций инвалидов, в заявленном объеме включаются в государственный заказ.
Государство способствует обеспечению материально-техническими и другими ресурсами выполнения государственных заказов, указанных в частях второй и третьей настоящей статьи.
Статья 141. Предприятия и организации общественных организаций инвалидов имеют право на льготы по уплате налогов и сборов (обязательных платежей) в соответствии с законами Украины по вопросам налогообложения. Применять указанные льготы такие предприятия и организации имеют право при наличии разрешения на право пользования льготами по налогообложению, которое предоставляется межведомственной Комиссией по вопросам деятельности предприятий и организаций общественных организаций инвалидов (далее — Комиссия).
Комиссия является специальным уполномоченным государственным органом, созданным с целью определения целесообразности предоставления государственной помощи общественным организациям инвалидов, их предприятиям и организациям в виде льгот по налогообложению, финансовой помощи, кредитования, предоставления приоритетов при размещении государственного заказа и в других формах, а также осуществления учета и контроля за использованием такой помощи.
Положение о межведомственной Комиссии по вопросам деятельности предприятий и организаций общественных организаций инвалидов и типовое положение о региональных комиссиях по вопросам деятельности предприятий и организаций общественных организаций инвалидов утверждаются Кабинетом Министров Украины.
В состав Комиссии входят по одному представителю от центрального органа исполнительной власти по вопросам труда и социальной политики, Фонда социальной защиты инвалидов, Государственной налоговой администрации Украины, Государственной таможенной службы Украины, Министерства транспорта Украины, Министерства финансов Украины, центрального органа исполнительной власти по вопросам экономической политики, Государственного комитета Украины по земельным ресурсам, народный депутат Украины — представитель профильного Комитета Верховной Рады Украины по вопросам социальной защиты инвалидов и представитель, делегированный общественными организациями инвалидов.
Сопредседателями Комиссии по должности является Министр труда и социальной политики Украины и Председатель Комитета Верховной Рады Украины по делам пенсионеров, ветеранов и инвалидов.
Комиссия имеет региональные (территориальные) органы — комиссии по вопросам деятельности предприятий и организаций общественных организаций инвалидов в Автономной Республике Крым, областях, городах Киеве и Севастополе.
В состав региональных (территориальных) комиссий входят по одному представителю от соответствующих управлений Автономной Республики Крым, областных, Киевской и Севастопольской городских государственных администраций, центрального органа исполнительной власти по вопросам труда и социальной политики, Фонда социальной защиты инвалидов, Государственной налоговой администрации Украины, Государственной таможенной службы Украины, Министерства транспорта Украины, Министерства финансов Украины, центрального органа исполнительной власти по вопросам экономической политики, Государственного комитета Украины по земельным ресурсам, представитель комитета (комиссии) по вопросам социальной защиты инвалидов соответственно Верховной Рады Автономной Республики Крым, областных, Киевского и Севастопольского городских советов и представитель, делегированный общественными организациями инвалидов.
Сопредседателями региональных (территориальных) комиссий является соответственно заместитель Председателя Совета министров Автономной Республики Крым, заместители председателей областных, Киевской и Севастопольской городских государственных администраций и председатели профильных комиссий по вопросам социальной защиты инвалидов Верховного Совета Автономной Республики Крым, областных, Киевского и Севастопольского городских советов.

Добавлено (04.07.09, 3.16.18)
---------------------------------------------
Статья 142. Решение о предоставлении разрешения на право пользования льготами по налогообложению предприятиями и организациями общественных организаций инвалидов принимается Комиссией на основе следующих документов, представляемых на ее рассмотрение соответствующей общественной организацией:
заявления;
свидетельства о государственной регистрации общественной организации инвалидов и предприятия и организации, учрежденные такой общественной организацией; нотариально заверенных копий учредительных документов общественной организации инвалидов и предприятия и организации, учрежденные такой общественной организацией;
справки о включении общественной организации инвалидов и предприятия и организации, учрежденные такой общественной организацией, в Единый Государственный реестр предприятий и организаций Украины;
бизнес-плана деятельности предприятия и организации общественной организации инвалидов; обоснования значимости предприятия и организации общественной организации инвалидов для социальной защиты инвалидов;
справки органа социальной защиты инвалидов о количестве работающих инвалидов и общем количестве работающих на предприятии и в организации общественной организации инвалидов;
заключения региональной комиссии относительно обоснованности предоставления льгот (кроме предприятий, учреждений и организаций всеукраинских организаций инвалидов и предприятий и организаций, имеющих за предыдущий налоговый год валовой доход в объеме менее 8400 минимальных заработных плат и общее количество работающих не более 25 человек).
Решение комиссии о предоставлении разрешения на право пользования льготами по налогообложению или отказ в нем должен быть мотивированным и базироваться на анализе социальной значимости соответствующей общественной организации инвалидов и ее предприятия или организации и возможности трудоустройства инвалидов.
Региональные комиссии имеют право принимать решения относительно предоставления разрешения на право пользования льготами по налогообложению предприятиям и организациям общественных организаций инвалидов, которые получили за предыдущий налоговый год валовой доход в объеме менее 8400 минимальных заработных плат и имеют общее количество работающих не более 25 человек.
Статья 143. Решение об отмене разрешения на право пользования льготами по налогообложению предприятию и организации общественных организаций инвалидов принимается Комиссией в случае:
получения заявления от общественной организации инвалидов относительно отмены указанного разрешения;
представления соответствующих органов государственной налоговой службы и других государственных органов о нарушении законодательства Украины предприятием или организацией;
ликвидации предприятия, организации.
Статья 15. Местные органы общественных организаций инвалидов, а также трудовые коллективы их предприятий (объединений), учреждений и организаций вправе вносить в органы местного самоуправления предложения по вопросам социальной защиты инвалидов.
Статья 16. Порядок создания, деятельности и ликвидации общественных организаций инвалидов регулируется законодательством Украины об общественных организациях, уставами этих организаций, зарегистрированными в установленном порядке.

Добавлено (04.07.09, 3.16.49)
---------------------------------------------
IV. ТРУДОУСТРОЙСТВО, ОБРАЗОВАНИЕ И ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОДГОТОВКА ИНВАЛИДОВ
Статья 17. С целью реализации творческих и производственных способностей инвалидов и с учетом индивидуальных программ реабилитации им обеспечивается право работать на предприятиях (объединениях), в учреждениях и организациях с обычными условиями труда, в цехах и на участках, где применяется труд инвалидов, а также заниматься индивидуальной и другой трудовой деятельностью, которая не запрещена законом.
Отказ в заключении трудового договора или в продвижении по службе, увольнение по инициативе администрации, перевод инвалида на другую работу без его согласия по мотивам инвалидности не допускается, за исключением случаев, когда по заключению медико-социальной экспертизы состояние его здоровья препятствует выполнению профессиональных обязанностей, угрожает здоровью и безопасности труда других лиц, или продолжение трудовой деятельности либо изменение ее характера и объема угрожает ухудшению здоровья инвалидов.
Статья 18. Трудоустройство инвалидов осуществляется органами центральным органом исполнительной власти по вопросам труда и социальной политики, органами местного самоуправления, общественными организациями инвалидов.
Подбор рабочего места осуществляется преимущественно на предприятии, где наступила инвалидность, с учетом пожеланий инвалида, имеющихся у него профессиональных навыков и знаний, а также рекомендаций медико-социальной экспертизы.
Предприятия (объединения), учреждения и организации (независимо от форм собственности и хозяйствования), использующие труд инвалидов, обязаны создавать для них условия труда с учетом индивидуальных программ реабилитации и обеспечивать другие социально-экономические гарантии, предусмотренные действующим законодательством.
Статья 19. Для предприятий (объединений), учреждений и организаций независимо от формы собственности и хозяйствования устанавливается норматив рабочих мест для обеспечения трудоустройства инвалидов в размере четырех процентов от общей численности работающих, а если работает от 8 до 25 человек — в количестве одного рабочего места, если иное не предусмотрено законом.
Руководители предприятий (объединений), учреждений и организаций независимо от формы собственности и хозяйствования в случае необеспечения указанных нормативов несут ответственность в установленном законом порядке.
Статья 20. Предприятия (объединения), учреждения и организации независимо от формы собственности и хозяйствования, где количество работающих инвалидов меньше, чем установлено нормативом, предусмотренным частью первой статьи 19 настоящего Закона, ежегодно уплачивают соответствующим отделениям Фонда социальной защиты инвалидов штрафные санкции, сумма которых определяется в размере средней годовой заработной платы на соответствующем предприятии (в объединении), в учреждении, организации за каждое рабочее место, не занятое инвалидом.

Добавлено (04.07.09, 3.17.21)
---------------------------------------------
Для предприятий (объединений), учреждений и организаций независимо от формы собственности и хозяйствования, на которых работает от 8 до 15 человек, размер штрафных санкций за рабочее место, не занятое инвалидом, определяется в размере половины средней годовой заработной платы на соответствующем предприятии (объединении), в соответствующем учреждении, организации.
Нарушение сроков уплаты штрафных санкций влечет за собой начисление пени из суммы недоимки за каждый день просрочки, включая день уплаты, в размере, предусмотренном законом.
Уплату штрафных санкций предприятия (объединения), учреждения и организации осуществляют в соответствии с законом за счет прибыли, которая остается в их распоряжении после уплаты всех налогов и сборов (обязательных платежей).
В случае отсутствия средств штрафные санкции могут быть применены путем обращения взыскания на имущество предприятия (объединения), учреждения и организации в порядке, предусмотренном законом.
Суммы штрафных санкций, которые поступили в Фонд социальной защиты инвалидов, используются на:
финансирование Фондом мероприятий по социальной, трудовой, физкультурно-спортивной (по представлению Национального комитета спорта инвалидов Украины) и профессиональной реабилитации инвалидов и предоставления целевого займа (на возвратной основе со сроком возврата до трех лет) на создание рабочих мест, предназначенных для трудоустройства инвалидов. Такие займы предоставляются предприятиям (объединениям), учреждениям и организациям в случае их обращения в отделения Фонда, в пределах средств, выделенных на указанные потребности в текущем году. Общественным организациям инвалидов, их предприятиям и организациям указанные займы предоставляются лишь при наличии соответствующего решения Комиссии по вопросам деятельности предприятий и организаций общественных организаций инвалидов;
финансирование расходов на профессиональное обучение неработающих инвалидов, в том числе по направлению государственной службы занятости;
предоставление финансовой помощи на осуществление мероприятий по социальной, трудовой, физкультурно-спортивной (по представлению Национального комитета спорта инвалидов Украины) и профессиональной реабилитации инвалидов (восстановление трудоспособности путем обеспечения инвалида техническими реабилитационными средствами, создание условий для занятий физической культурой и спортом, оплата обучения и переквалификации, создание на рабочем месте инвалида надлежащих санитарно-гигиенических, производственных и технических условий согласно индивидуальной программе реабилитации инвалида).
Порядок и сроки уплаты предприятиями (объединениями), учреждениями и организациями штрафных санкций в отделения Фонда социальной защиты инвалидов, аккумулирования, учета и использования этих средств утверждаются Кабинетом Министров Украины.
(действие статьи 20 приостановлено на 2004 год в части уплаты бюджетными учреждениями штрафных санкций согласно Закону Украины от 27.11.2003 г. № 1344-IV, на 2005 год — согласно Закону Украины от 23.12.2004 г. № 2285-IV)
Статья 21. Государство гарантирует инвалидам дошкольное воспитание, получение образования на уровне, соответствующем их способностям и возможностям.
Дошкольное воспитание, обучение инвалидов осуществляется в общих или специальных дошкольных и учебных заведениях.
Профессиональная подготовка или переподготовка инвалидов осуществляется с учетом медицинских показаний и противопоказаний для последующей трудовой деятельности. Выбор форм и методов профессиональной подготовки осуществляется согласно заключениям медико-социальной экспертизы.
При обучении, профессиональной подготовке или переподготовке инвалидов наряду с общими допускается применение альтернативных форм обучения.
Одаренные дети-инвалиды имеют право на бесплатное обучение музыке, изобразительному, художественно-прикладному искусству в общих учебных заведениях или специальных внешкольных учебных заведениях.
Статья 22. При прочих равных условиях преобладающее право на зачисление в высшие учебные заведения І—IV уровней аккредитации и профессионально-технических учебных заведений имеют инвалиды и дети из малообеспеченных семей, в которых:
оба родителя являются инвалидами;
один из родителей — инвалид, а второй умер;
одинокая мать из числа инвалидов;
отец — инвалид, воспитывающий ребенка без матери.
Во время обучения указанным категориям граждан стипендия и назначенная пенсия (государственная социальная помощь инвалидам с детства и детям-инвалидам) выплачиваются в полном размере.

Добавлено (04.07.09, 3.17.39)
---------------------------------------------
Статья 23. Государством признается дактильно-жестовый язык как средство межличностного общения, а также как средство обучения инвалидов с недостатками слуха.
Правовой статус и сфера применения дактильно-жестового языка определяются законодательством Украины.
Инвалидам по слуху обеспечивается доступ к средствам массовой информации путем титрования и осуществления сурдоперевода на дактильно-жестовом языке глухих информационных и тематических телепрограмм, кино-, видеофильмов в порядке и на условиях, определенных Кабинетом Министров Украины.
Статья 24. По окончании учебного заведения инвалидам предоставляется право выбора места работы из имеющихся вариантов или предоставляется по их желанию право свободного трудоустройства.
При отказе в приеме на работу, непредоставлении работы по специальности инвалиду, направленному по распределению по окончании учебного заведения, или при несоблюдении других условий трудового договора и законодательства о труде администрация предприятия (объединения), учреждения и организации возмещает расходы на его проезд до места работы и обратно до места постоянного проживания, а также расходы на проезд сопроводителя, если он является необходимым.
Статья 25. Администрация предприятий (объединений), учреждений и организаций (независимо от форм собственности и хозяйствования) обязана создавать безопасные и не вредные для здоровья условия труда, принимать меры, направленные на предотвращение инвалидности, на восстановление трудоспособности инвалидов.
За инвалидами в результате трудового увечья или профессионального заболевания, которые проходят профессиональную реабилитацию, в том числе профессиональную подготовку и переподготовку согласно индивидуальной программе реабилитации, если с момента установления инвалидности прошло не более года, сохраняется средний заработок по предыдущему месту работы с зачислением пенсии по инвалидности на протяжении срока, предусмотренного программой. В таких случаях возмещение расходов с учетом уплаченных сумм пенсий осуществляется предприятием (объединением), учреждением и организацией, в период работы на которых наступила инвалидность.

V. СОЗДАНИЕ УСЛОВИЙ ДЛЯ БЕСПРЕПЯТСТВЕННОГО ДОСТУПА ИНВАЛИДОВ К СОЦИАЛЬНОЙ ИНФРАСТРУКТУРЕ
Статья 26. Органы государственной власти, предприятия (объединения), учреждения и организации (независимо от форм собственности и хозяйствования) обязаны создавать условия для беспрепятственного доступа инвалидов к жилым, общественным и производственным зданиям, сооружениям, общественному транспорту, для свободного передвижения в населенных пунктах.
Статья 27. Планировка и застройка населенных пунктов, формирование жилых районов, разработка проектных решений, строительство и реконструкция домов, сооружений и их комплексов без приспособления для использования инвалидами не допускается.
В тех случаях, когда по объективным причинам невозможно приспособить для инвалидов действующие объекты, по решению органов местного самоуправления при участии соответствующих предприятий (объединений), учреждений и организаций создаются другие благоприятные условия жизнедеятельности инвалидов, в частности, строительство специальных объектов.
Финансирование указанных мероприятий осуществляется за счет средств местного бюджета, а также предприятий (объединений), учреждений и организаций, которые не имеют возможности приспособить свои объекты для инвалидов.
Статья 28. Предприятия и организации, осуществляющие транспортное обслуживание населения, обязаны обеспечить специальное оборудование транспортных средств, вокзалов, аэропортов и других объектов, которое бы дало возможность инвалидам беспрепятственно пользоваться их услугами.
В тех случаях, когда действующие транспортные средства не могут быть приспособлены для использования инвалидами, органы местного самоуправления создают другие возможности для их передвижения.
При проектировании и создании новых средств передвижения, реконструкции и строительстве аэропортов, железнодорожных вокзалов и автовокзалов, морских и речных портов обязательно предусматривается возможность их использования инвалидами.
Статья 29. Инвалиды обеспечиваются жильем в порядке и на условиях, предусмотренных действующим законодательством и с учетом положений настоящего Закона.
Инвалиды и семьи, в которых есть дети-инвалиды, имеют преобладающее право на улучшение жилищных условий в порядке, предусмотренном действующим законодательством.

Добавлено (04.07.09, 3.17.53)
---------------------------------------------
Статья 30. Жилые помещения, занимаемые инвалидами или семьями, в составе которых они имеются, подъезды, лестничные площадки домов, в которых живут инвалиды, должны быть оборудованы специальными средствами и приспособлениями в соответствии с индивидуальной программой реабилитации, а также телефонной связью.
Оборудование указанных жилых помещений осуществляется органами местного самоуправления, предприятиями, учреждениями и организациями, в ведании которых находится жилищный фонд.
Оборудование индивидуальных жилых домов, в которых проживают инвалиды, осуществляется предприятиями, учреждениями и организациями, по вине которых наступила инвалидность, а в других случаях — соответствующими органами местного самоуправления. В случае несоответствия жилья инвалида требованиям, определенным заключением медико- социальной экспертизы, и невозможности его приспособления к потребностям инвалида может осуществляться замена жилой площади.
Органы местного самоуправления обеспечивают выделение земельных участков инвалидам с заболеваниями опорно-двигательного аппарата под строительство гаражей для автомобилей с ручным управлением вблизи места их проживания.
Статья 31. Исполнительные комитеты органов местного самоуправления не могут изымать часть жилой площади, построенной за счет средств общественных организаций инвалидов, в том числе хозяйственным способом или с привлечением их средств в порядке паевого участия.
Статья 32. Инвалиды, устроенные в дома-интернаты или в другие учреждения социальной помощи, имеют право на сохранение за ними жилой площади на протяжении 12 месяцев. При более длительных сроках освобожденная жилая площадь передается для удовлетворения потребностей в жилье другим инвалидам, которые нуждаются в улучшении жилищных условий.
Статья 33. Дети-инвалиды, которые не имеют родителей или родители которых лишены родительских прав и проживают в государственных или в других социальных учреждениях, после достижения совершеннолетия имеют право на внеочередное получение жилья и материальную помощь на его благоустройство, если по заключению медико-социальной экспертизы они могут осуществлять самообслуживание и вести самостоятельный образ жизни.
Статья 34. Местные органы государственной власти обязаны обеспечивать инвалидам необходимые условия для свободного доступа и пользования культурно-зрелищными заведениями и спортивными сооружениями, для занятий физкультурой и спортом, а также обеспечивать предоставление специального спортивного инвентаря.
Инвалиды пользуются перечисленными услугами бесплатно или на льготных условиях согласно решениям органов местного самоуправления при участии общественных организаций инвалидов.
Статья 35. Инвалиды обеспечиваются средствами общения, которые облегчают их взаимодействие между собой и с другими категориями населения. Порядок и условия такого обеспечения предусматриваются местными органами исполнительной власти, органами местного самоуправления при участии общественных организаций инвалидов.
Инвалиды первой и второй групп имеют право на внеочередное и льготное установление квартирных телефонов за счет средств Фонда социальной защиты инвалидов. Порядок и условия установления телефонов инвалидам определяются Кабинетом Министров Украины с учетом предложений всеукраинских общественных организаций инвалидов.
Инвалидам первой, второй групп и семьям, в составе которых есть два или более инвалидов, оплата услуг электросвязи за местные телефонные разговоры из квартирных телефонов по почасовому (поминутному, посекундному) учету их продолжительности устанавливается только по их согласию.
Инвалидам первой, второй групп по зрению предоставляется право бесплатного пользования радиотрансляционной точкой.
Государство осуществляет поддержку средств массовой информации, издательства, предприятий и организаций, выпускающих специальную литературу, звуковую и видеопродукцию для инвалидов.
При разработке, производстве и установлении средств связи и информации учитываются возможности их использования инвалидами.
Инвалидам по слуху услуги по сурдопереводу и сурдотехнике предоставляются в соответствии с Законом Украины "О социальных услугах" в порядке, определенном Кабинетом Министров Украины.

Добавлено (04.07.09, 3.18.26)
---------------------------------------------
VI. МАТЕРИАЛЬНОЕ, СОЦИАЛЬНО-БЫТОВОЕ И МЕДИЦИНСКОЕ ОБЕСПЕЧЕНИЕ ИНВАЛИДОВ
Статья 36. Материальное, социально-бытовое и медицинское обеспечение инвалидов осуществляется в виде денежных выплат (пенсий, пособий, одноразовых выплат), обеспечения медикаментами, техническими и другими средствами, включая печатные издания со специальным шрифтом, звукоусилительную аппаратуру и анализаторы, а также путем предоставления услуг по медицинской, социальной, трудовой и профессиональной реабилитации, бытовому и торговому обслуживанию.
Статья 37. Виды необходимой материальной, социально-бытовой и медицинской помощи инвалидам определяются органами медико-социальной экспертизы в индивидуальной программе реабилитации. Помощь оказывается за счет средств Фонда социальной защиты инвалидов.
Статья 38. Услуги по социально-бытовому и медицинскому обслуживанию, технические и другие средства (протезно-ортопедические изделия, ортопедическая обувь, средства передвижения, в том числе кресла-коляски с электроприводом, автомобили, индивидуальные устройства, протезы глаз, зубов, челюстей, очки, слуховые и голососоздающие аппараты, сурдотехнические средства, мобильные телефоны и факсы для письменного общения, эндопротезы, моче- и калоприемники и т.п.) предоставляются инвалидам и детям-инвалидам бесплатно или на льготных условиях при наличии соответствующего медицинского заключения.
Инвалиды, получающие пенсию, которая не превышает минимального размера пенсии, или государственную социальную помощь, назначенную вместо пенсии, дети-инвалиды имеют право на бесплатное приобретение лекарственных средств по рецептам врачей в случае амбулаторного лечения.
Инвалиды первой и второй групп имеют право при амбулаторном лечении на приобретение лекарственных средств по рецептам врачей с оплатой 50 процентов их стоимости.
Инвалиды и дети-инвалиды при наличии медицинских показаний имеют право на бесплатное обеспечение санаторно-курортными путевками.
Порядок обеспечения инвалидов и детей-инвалидов лекарственными, техническими и другими средствами, санаторно-курортными путевками определяет Кабинет Министров Украины.
Статья 381. Транспортное обслуживание инвалидов осуществляется на льготных условиях.
Инвалиды, дети-инвалиды и лица, сопровождающие инвалидов первой группы или детей- инвалидов (не более одного сопровождающего), имеют право на бесплатный проезд в пассажирском городском транспорте (кроме метрополитена и такси), а также всеми видами пригородного транспорта.
Дети-инвалиды и инвалиды первой, второй групп по зрению и с поражением опорно-двигательного аппарата и лица, сопровождающие инвалидов первой группы или детей-инвалидов указанных категорий (не более одного сопровождающего), имеют право на бесплатный проезд также в метро.
Инвалиды, дети-инвалиды и лица, сопровожающие инвалидов первой группы или детей-инвалидов (не более одного лица, сопровождающего инвалида или ребенка-инвалида), имеют право на 50-процентную скидку стоимости проезда на внутренних линиях (маршрутах) воздушного, железнодорожного, речного и автомобильного транспорта в период с 1 октября по 15 мая.

Добавлено (04.07.09, 3.18.42)
---------------------------------------------
Льготную перевозку инвалидов осуществляют все предприятия транспорта независимо от формы собственности и подчинения в соответствии с Законом Украины "О транспорте".
Категории инвалидов и детей-инвалидов и порядок их транспортного обслуживания на льготных условиях определяет Кабинет Министров Украины.
Статья 382. Льготы, предусмотренные настоящим Законом, сохраняются за инвалидами и детьми-инвалидами независимо от вида выплачиваемой пенсии или помощи, назначенной вместо пенсии.
В случаях когда другими нормативно-правовыми актами предусмотрены нормы, повышающие установленный настоящим Законом уровень социальной защиты инвалидов, применяются положения тех нормативно-правовых актов, которые определяют наибольший уровень социальной защиты инвалидов.
Если инвалид имеет право на одну и ту же льготу по настоящему Закону и одновременно по другому нормативно-правовому акту, льгота ему предоставляется лишь по одному из них по его выбору (независимо от основания установления льготы).
Статья 39. Инвали

ИНДИВИДУАЛЬНАЯ ПРОГРАММА РЕАБИЛИТАЦИИ ИНВАЛИДОВ

alex-w — Sat, 04 Jul 2009 12:00:04 GMT

Образец В МСЭК
г. _____________________
от _____________________
______ г. р. инвалида __ группы.
проживающего по адресу:
___________________________
___________________________
Заявление.
Прошу разработать для меня индивидуальную программу реабилитации с обязательным отражением в ней следующих рекомендаций, мероприятий, средств и услуг:
I. Медицинская реабилитация.
• постановка на диспансерный учет и проведение амбулаторного обследования с
указанием видов, методов и периодичностью;
• стационарное лечение: профиль стационара и периодичность:
• медикаментозно-лекарственпое обеспечение (тип препарата, периодичность приема);
• санаторно-курортное лечение с указанием профиля и периодичности;
• "технические средства медицинской реабилитации (указать какие именно);
• нуждаемость в специализированном реабилитационном центре с указанием сроков и
периодичности пребывания.
(Внимание! Из указанного перечня записать свои)
II. Профессионально-трудовая реабилитация.
• необходимость и возможность дошкольного воспитания;
• необходимость и возможность общего образования (указать возможность посещения
школы):
• необходимость и возможность профессионального образования (с указанием: очно или
заочно):
• виды трудовой деятельности, включая надомный труд и возможность трудиться в
специально созданных или облегченных условиях. (Внимание заполняющему анкету!
Обратите внимание при выдаче Вам справки МСЭК: в ней должна быть записана
рекомендация, позволяющая Вам трудиться на дому и в облегченных условиях. Это
облегчит Вам возможность трудоустроиться)
III. Социально-бытовая реабилитация.
• нуждаемость в улучшении жилищных условий (смена эгпажа, наличие грузового лифта,
отдельная комната, дополнительная .жилая площадь, наличие лоджии);
• безбарьерный доступ к подъезду и в подъезде:
• нуждаемость в коляске;
• нуждаемость в специальном автотранспорте с ручным управлением;
• вспомогательные технические средства в квартире (поручни, подъемник в ванной,
переоборудование дверей и порогов, дистанционное переговорное устройство входной
двери и т. д.);
• нуждаемость в установке телефона.
(Из указанного перечня указать только свои)
«__» __________ 200__г.
___________________
(подпись)

Добавлено (04.07.09, 3.00.04)
---------------------------------------------
Образец В МСЭК
г. _____________________
от _____________________
______ г. р. инвалида __ группы.
проживающего по адресу:
___________________________
___________________________

Заявление.

Заключением МСЭК мой ребенок (Ф.И.О.) признан инвалидом. В связи с этим
прошу:
1) разработать для моего ребенка, признанного в установленном законом порядке инвалидом,
индивидуальную программу реабилитации с обязательным отражением в пей следующих рекомендаций,
мероприятий, средств и услуг реабилитации:
I. Медицинская реабилитация.
• постановка на диспансерный учет и проведение амбулаторного обследования с указанием видов.
методов и периодичностью;
• стационарное лечение: профиль стационара и периодичность лечения в нем;
• медикаментозно-лскарственное обеспечение (тип препарата, периодичность применения);
• санаторно-курортное лечение с указанием профиля и периодичности:
• технические средства медицинской реабилитации (указать какие именно);
• нуждаемость в специализированном реабилитационном центре с указанием сроков и
периодичности пребывания.
(Внимание! Из указанного перечня записать свои)
II. Профессионально-трудовая реабилитация.
• необходимость и возможность дошкольного воспитания;
• необходимость и возможность общего образования (указать возможность посещения школы);
• необходимость и возможность профессионального образования (с указанием: очно или заочно);
• виды трудовой деятельности, включая надомный труд и возможность трудиться в специально
созданных или облегченных условиях. (Внимание заполняющему анкету! Обратите внимание при
выдаче Вам справки МСЭК: в пей должна выть записана рекомендация, позволяющая Вам
трудиться на дому и в облегченных условиях. Это облегчит Вам возможность трудоустроиться);
• объем и продолжительность работы и т. д.
•
III. Социально-бытовая реабилитация.
• нуждаемость в улучшении жилищных условий (смена этажа, наличие грузового лифта, отдельная
комната, дополнительная жилая площадь, наличие лоджии);
• безбарьерный доступ к подъезду и в подъезде;
• нуждаемость в коляске;
• нуждаемость в специальном автотранспорте с ручным управлением;
• вспомогательные технические средства в квартире {поручни, подъемник в ванной, переоборудование
дверей и порогов, дистанционное переговорное устройство входной двери и т. д.}\
• нуждаемость в установке телефона.
(Из указанного перечня указать только свои)
2) прошу учесть рекомендации
(название организации или Ф. И. О. специалиста
Приложение:
1. Рекомендации

«__» ____________ 200__г.
_______________________
(подпись)