Вірш, який не став гімном

У великій країні під сонцем,
Під синього неба блакиттю
Овіяне мріями серця мого
Багате своїм розмаїттям
Місто шахтарське, величне
Рік за роком живе і росте!

Приспів:
Нехай слава твоя величная буде,
Нехай неба блакить тебе збереже,
Нехай всі люди твої щасливі будуть,
Нехай ніколи тебе не забудуть
Нехай збережуть радість твою і красу!

Мого серця два крила
Душі моєї надійне вітрило,
Мільйонами тон на гора
На країну усю загула
Рідне місто та шахта моя
Ти любов і домівка моя!

Білицьке місто рідне моє,
Ти колиска дитинства мого,
Голос матусі та перші кроки,
Путівка в життя, батьківські уроки
Діти, онуки, нема забуття
Родина велична моя і твоя!

О, Білицьке - місто славетне моє
Тобою безмежно пишаюся я,
Героїв твоїх країна знає моя,
Ті, що у праці славетній, в боях
Відстояли честь та гідність твою
Тобі я співаю, тебе я люблю!