У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
інвалід - особа зі стійким розладом функцій
організму, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або
вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що призводить до
обмеження нормальної життєдіяльності, викликає в особи потребу в
соціальній допомозі і посиленому соціальному захисті, а також виконання
з боку держави відповідних заходів для забезпечення її законодавчо
визначених прав;
дитина-інвалід - особа віком до 18 років
(повноліття) зі стійким розладом функцій організму, зумовленим
захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами розумового
чи фізичного розвитку, що призводить до обмеження нормальної
життєдіяльності та викликає необхідність надання їй соціальної допомоги
і захисту;
інвалідність - міра втрати здоров'я та обмеження
життєдіяльності, що перешкоджає або позбавляє конкретну особу здатності
чи можливості здійснювати діяльність у спосіб та в межах, що вважаються
для особи нормальними залежно від вікових, статевих, соціальних і
культурних факторів;
втрата здоров'я - наявність хвороб і фізичних дефектів, які призводять до фізичного, душевного і соціального неблагополуччя;
життєдіяльність - повсякденна діяльність, здатність
організму особи здійснювати діяльність у спосіб і в межах, звичайних
для людини;
обмеження життєдіяльності - повна або часткова
втрата особою внаслідок захворювання, травми або вроджених вад
здатності або можливості самообслуговування, самостійного пересування,
спілкування, орієнтації, контролювання своєї поведінки;
Почему Джерело?
